Правове виховання на сучасному етапі державотворення в Україні

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2015. В роботі надано комплексну характеристику правового виховання з точки зору його ролі на сучасному етапі державотворення в Україні. Автором сформульовано завдання правового виховання, до яких віднесено: 1) створення передумов для переходу від зовнішнього контролю за правомірністю поведінки до самоконтролю, що підвищує ефективність правового регулювання, забезпечує стабільність правопорядку й знижує тиск на правову інфраструктуру; 2) залучення громадян до участі у виробленні суспільно важливих рішень шляхом поширення цінностей самовираження; 3) забезпечення змістовної легітимації позитивного права шляхом доведення до учасників суспільних відносин відповідних правових цінностей та їх сприйняття ними через правосвідомість; 4) сприяння утвердженню толерантності в суспільстві шляхом поширення знань про інші культури, способи самовираження і прояви індивідуальності; 5) створення передумов утвердження в суспільстві верховенства права як основоположного елементу його конституційної традиції; 6) формування правової активності учасників суспільних відносин завдяки інтеріоризації правових цінностей, розвитку стійкого переконання у справедливості норм права. Виділено такі елементи правового виховання у сфері прав людини: a) зміцнення поваги прав людини та основних свобод; б) всебічний розвиток людської особистості і почуття людської гідності; в) сприяння взаєморозумінню, терпимості, рівності чоловіків і жінок, толерантності у відносинах між представниками усіх націй, корінних народів та меншин; г) надання всім людям можливості ефективно брати участь у житті вільного і демократичного суспільства, в якому панує право; д) розбудова й підтримання миру; е) заохочення сталого розвитку в інтересах суспільства та соціальної справедливості тощо. Особливу увагу приділено розкриттю ролі громадянського суспільства в утвердженні правової вихованості.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2015. В работе представлена комплексная характеристика правового воспитания с точки зрения его роли на современном этапе государственного строительства в Украине. Автором сформулированы задачи правового воспитания, к котором отнесены: 1) создание предпосылок для перехода от внешнего контроля за правомерностью поведения к самоконтролю, что повышает эффективность правового регулирования, обеспечивает стабильность правопорядка и понижает давление на правовую инфраструктуру; 2) привлечение граждан к участию в выработке общественно важных решений путем распространения ценностей самовыражения; 3) обеспечение содержательной легитимации позитивного права путем доведения до участников общественных отношений соответствующих правовых ценностей и их восприятие ими через правосознание; 4) содействие утверждению толерантности в обществе путем распространения знаний о других культурах, способах самовыражения и проявления индивидуальности; 5) создание предпосылок утверждения в обществе верховенства права как основополагающего элемента его конституционной традиции; 6) формирование правовой активности участников общественных отношений благодаря интериоризации правовых ценностей, развитию устойчивого убеждения в справедливости норм права. Выделены элементы правового воспитания в области прав человека: a) укрепление уважения прав человека и основных свобод; б) всестороннее развитие человеческой личности и чувства человеческого достоинства; в) содействие взаимопониманию, терпимости, равенства мужчин и женщин, толерантности в отношениях между представителями всех наций, коренных народов и меньшинств; г) предоставление всем людям возможности эффективно участвовать в жизни свободного и демократического общества, в котором господствует право; д) развитие и поддержание мира; е) поощрение устойчивого развития в интересах общества и социальной справедливости. Автор называет такие основные формы правового воспитания, как: самовоспитание; воспитание уважения к праву в семье; преподавание юридических дисциплин в общеобразовательных учреждениях; юридическая подготовка в профессионально-технических и высших учебных заведениях неюридического профиля, в том числе распространение наряду с общими специальных знаний в области права, связанных со сферой будущей профессиональной деятельности; правовое воспитание будущих юристов; популяризация правовых знаний учеными-юристами, общественными, в частности правозащитными организациями, другими институтами гражданского общества и т.д. Особое внимание уделено раскрытию роли гражданского общества в утверждении правовой воспитанности, которая в значительной мере объясняется тем, что при общении с другими индивидами и осуществлении деятельности, в которую включаются последние, человек получает статус субъекта коммуникации, участника правового дискурса.