Електронний архів-репозитарій Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (eNULAUIR)

Електронний архів формується з 2012 р., містить публікації наукових творів викладачів та співробітників НЮУ ім. Ярослава Мудрого. Серед них статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки, наукові публікації студентів.

11 березня 2014 р. репозитарій отримав власний Міжнародний стандартний серійний номер ISSN 2311-9012. Цим репозитарію надано статус повноцінного електронного видання, в якому можна публікувати результати досліджень як в першоджерелі, нарівні з друкованими періодичними виданнями.

(з питань розміщення статей просимо звертатися на електронну пошту: dspace@nlu.edu.ua)

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 11 з 11

Нові надходження

Проблема ратифікації римського статуту в Україні
(Case Co., Ltd., 2025) Пращук, Софія Віталіївна
Ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду є важливим кроком для будь-якої держави, яка прагне зміцнити свою прихильність до верховенства права та міжнародної справедливості. Україна, пройшовши тривалий і складний процес прийняття цього рішення, ратифікувала Римський статут у 2024 році. Цей крок став важливою подією в історії країни, адже не лише відкрив шлях до більш активної участі в глобальних зусиллях по боротьбі з воєнними злочинами, злочинами проти людяності та іншими міжнародними правопорушеннями, але й підтвердив готовність України слідувати принципам міжнародного права. Однак ратифікація не була безпроблемною. Упродовж багатьох років Україна стикалася з політичними, правовими та суспільними викликами на шляху до ухвалення цього рішення. Стаття розглядає ці проблеми, акцентуючи увагу на складнощах, які виникали в процесі ратифікації, та аналізує їх вплив на сучасну Україну в контексті євроінтеграційних процесів і викликів, з якими стикається держава у війні з Росією.
Constitutional and legal framework for the institutionalization of Ukraine's security and defense sector
(LEX PRO OMNES, 2024) Chalyi M. H.
The article focuses on the examination of the constitutional and legal framework that underpins the institutionalization of Ukraine’s security and defense sector. The relevance of this issue stems from the close connection between the security and defense sector of Ukraine and the safeguarding of the country’s constitutional order. Consequently, there is a need to elucidate the constitutional and legal basis for the organization and functioning of this sector. Additionally, the author emphasizes that the Constitution of Ukraine does not explicitly reference this sector, and its thorough legal institutionalization was accomplished relatively recently, particularly with the enactment of the comprehensive Law of Ukraine “On National Security of Ukraine” in 2018. Before the enactment of this Law, various legislative acts were in place, each contributing to the formation of differing approaches. Notably, these acts facilitated the institutionalization of the Military Organization of the State, a complex entity that consolidated the responsibilities of state structures and, by its legal nature, closely aligned with the contemporary concept of Ukraine’s security and defense sector. To thoroughly understand the key aspects of the institutionalization of Ukraine’s security and defense sector, it becomes necessary to compare the legal constructs of the “Military Organization of the State” and the “security and defense sector of Ukraine”. This comparative approach aims to offer a clearer understanding of the logic behind state-building in the context of Ukraine’s national security and defense, highlighting the continuity in this domain and the corresponding constitutional and legal regulations. Applying a systemic analysis to the above two terms, we can distinguish the basic and key components of the latter. The first component is institutional, which is what entities are grouped under these terms. From the institutional point of view, the security and defense sector covers a wider range of actors. The second component (legalization) is related to the legal basis for their activities. In both cases, it means that the activities of the respective entities are carried out in accordance with the Constitution and laws of Ukraine. At the same time, only the definition of the concept of the Military Organization of the State also stipulates that the entities not only act on the basis of the Constitution and laws of Ukraine, but are also created. The third component (functional) is that the definition of these two concepts indicates what tasks the Military Organization of the State was directly facing, as well as the tasks currently facing the units of the security and defense sector of Ukraine. And finally, the fourth component (guarantee) is related to guaranteeing compliance with the requirements of the Constitution and laws of Ukraine within the organization and activities of the above-mentioned entities.
Особливості функціонування секторів протидії домашньому насильству органів національної поліції України в умовах воєнного стану (на прикладі роботи поліції Харківської області)
(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2024) Голуб, Микола Володимирович
У статті розглянуті питання щодо необхідності належної організації службової діяльності таких підрозділів Національної поліції України, як Сектори протидії домашньому насильству (СПДН), відповідності завдань і функцій цих підрозділів, важливості забезпечення належного рівня їх підготовленості до сучасних викликів, які існують перед Національною поліцією України в умовах воєнного стану. Важливість викладеного матеріалу дослідження полягає у намаганні акцентувати увагу на тому, що організацію роботи СПДН потрібно розглядати не як певне збільшення функцій вищезазначеного органу, в першу чергу у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і яка дасть можливість покращити деякі стастичні показники, а як можливість підвищення ефективності роботи поліції вцілому у справі захисту прав і свобод людини, підтримання публічного порядку і безпеки, протидії злочинності. Вищезазначена ситуація потребує відповідального ставлення до себе у зв’язку з тим, що на сучасному етапі ми не спостерігаємо тенденцію до зниження кількості правопорушень, пов’язаних з проявами домашнього насильства. Наголошено на необхідності відповідних управлінських структур ОВА активізувати реалізацію більш дієвих заходів регіональними підрозділами Національної поліції та Міністерства соціальної політики щодо забезпечення ефективної взаємодії мобільних груп реагування СПДН та мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Автором запропоновано до їх кола відносити такі, як: підготовка та проведення спільних координаційних нарад, оперативне інформування та обмін інформацією про ситуації, пов’язані з проявами домашнього насильства, у разі необхідності здійснення сумісних виїздів на повідомлення, організація та проведення спільних занять по початковій підготовці та підвищенню кваліфікації членів вказаних груп з залученням до їх проведення як фахівців з педагогіки, психології, медицини, так і найбільш досвідчених практичних працівників поліції та інших правоохоронних органів.
Правові проблеми відходів будівництва як об'єкту еколого-правового врегулювання
(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2024) Шерстюк, В'ячеслав Олександрович
Поводження з будівельними відходами є надзвичайно актуальною в сучасному суспільстві, адже зростання обсягів будівництва призводить до збільшення кількості відходів, які часто становлять загрозу для навколишнього середовища. Відходи будівництва включають у себе залишки будівельних матеріалів, зруйновані конструкції, шкідливі хімічні речовини та інші елементи, які можуть мати негативний вплив на екосистеми. Правове регулювання цих відходів є важливим елементом екологічної політики, спрямованої на забезпечення сталого розвитку та охорони довкілля. Однією з ключових правових проблем у цій сфері є визначення статусу будівельних відходів як об’єкту еколого-правового регулювання. З одного боку, будівельні відходи розглядаються як звичайні тверді відходи, але з іншого боку, їх особливий склад і потенційна шкідливість вимагають окремого підходу в регулюванні. Відсутність чіткого правового визначення ускладнює ефективне регулювання та контроль за поводженням з цими відходами. Ще одна проблема полягає в недостатності існуючих норм щодо поводження з будівельними відходами. Чинне законодавство часто не враховує специфіку цих відходів, що створює прогалини у правовому регулюванні. Наприклад, в Україні немає окремого закону, який би детально регулював питання управління будівельними відходами. Це ускладнює реалізацію ефективних механізмів збору, переробки та утилізації таких відходів. Крім того, значна частина будівельних відходів залишається неконтрольованою через недостатню відповідальність суб’єктів господарювання. Багато забудовників і підрядників не дотримуються встановлених правил поводження з відходами, що призводить до стихійних звалищ та збільшення навантаження на навколишнє середовище. Питання відповідальності за порушення правил поводження з будівельними відходами також потребує вдосконалення, оскільки штрафи та інші санкції часто є недостатньо жорсткими. Ефективне вирішення цих проблем потребує вдосконалення правової бази у сфері поводження з будівельними відходами, а також створення механізмів контролю та відповідальності за порушення екологічних норм. Крім того, важливо впроваджувати сучасні технології переробки будівельних відходів та стимулювати суб’єктів господарювання до екологічно безпечного поводження з відходами. Таким чином, правові проблеми відходів будівництва як об’єкта еколого-правового регулювання полягають у відсутності належного правового врегулювання, контролю та відповідальності, що ускладнює їх ефективну переробку та збереження екологічної безпеки.
Суб'єкти екологічних інновацій: сучасні правові виклики
(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2024) Савчук, Олена Олександрівна
У роботі досліджуються питання суб’єктів екологічних інновацій. Зазначається, що останні виступають ключовими учасниками у процесі впровадження нових технологій та рішень, спрямованих на збереження довкілля, раціональне використання ресурсів та зменшення негативного впливу людської діяльності на природу. Основними суб’єктами цього процесу є державні органи, приватні компанії, науково-дослідні установи, неурядові організації, а також громадськість. Підтримується думка про те, що успішна співпраця між усіма цими суб’єктами є вирішальною для розвитку та впровадження екологічних інновацій. Сучасні виклики, такі як зміна клімату, забруднення довкілля та вичерпання природних ресурсів, вимагають комплексного підходу та консолідації зусиль на міжнародному, національному та місцевому рівнях. Тільки завдяки взаємодії держави, бізнесу, науки та громадськості можна забезпечити сталий розвиток і зберегти природне середовище для майбутніх поколінь. Важливо відзначити, що екологічні інновації не лише сприяють охороні навколишнього середовища, але й створюють нові економічні можливості, стимулюють розвиток нових галузей і підвищують конкурентоспроможність компаній на глобальному ринку. У роботі зазначається, що суб’єктами сучасного ринку екологічних інновацій виступають держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди, фізичні особи (учені і фахівці), що забезпечують процеси генерування і розповсюдження екологічних інновацій. Натомість організаційно-правовими формами інноваційної діяльності в екологічній сфері є технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційні центри, венчурні фірми, консультаційні й аналітичні фірми тощо. Доведено, що спільним для усіх цих суб’єктів виступає основна мета – сприяти розвитку та впровадженню екологічно чистих технологій з метою збереження довкілля, а також забезпечення сталого розвитку.