Електронний архів-репозитарій Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (eNULAUIR)

Електронний архів формується з 2012 р., містить публікації наукових творів викладачів та співробітників НЮУ ім. Ярослава Мудрого. Серед них статті з наукових журналів, навчально-методичні розробки, наукові публікації студентів.

11 березня 2014 р. репозитарій отримав власний Міжнародний стандартний серійний номер ISSN 2311-9012. Цим репозитарію надано статус повноцінного електронного видання, в якому можна публікувати результати досліджень як в першоджерелі, нарівні з друкованими періодичними виданнями.

(з питань розміщення статей просимо звертатися на електронну пошту: dspace@nlu.edu.ua)

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 11 з 11

Нові надходження

Спортивне право: актуальні проблеми правозастосування
(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2024)
У збірнику представлено матеріали і тези доповідей, які присвячені актуальним питанням спортивного права, сучасним тенденціям публічного адміністрування фізичної культури та спорту, основним трендам правового регулювання професійного спорту, сучасному виміру юридичної відповідальності у сфері спорту, особливостям вирішення спортивних спорів і врегулювання конфліктів у спортивній сфері, основним корупційним ризикам у спорті та шляхам їх подолання. Збірник розраховано на науковців, викладачів, практичних працівників, членів спортивних федерацій, фахівців в галузі фізичної культури та спорту, здобувачів освіти, а також широке коло читачів, які цікавляться цією проблематикою.
Освітні та правові аспекти розвитку фізичного виховання, спортивного права та основ національного спротиву у закладах вищої освіти України в умовах воєнного стану
(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2026)
У збірнику представлено матеріали та тези доповідей, присвячені актуальним питанням організації освітнього процесу в закладах вищої освіти України в умовах воєнного стану. Значну увагу приділено організаційн-ометодичним засадам викладання дисциплін «Фізичне виховання» та «Основи національного спротиву», формуванню готовності молоді до захисту держави, а також правовому регулюванню у сфері фізичної культури та спорту. Висвітлено досвід упровадження сучасних оздоровчих, комунікаційних та інформаційних технологій для зміцнення соматичного й ментального здоров’я студентів, а також особливості адаптації занять до онлайн- та змішаного форматів навчання. Збірник розрахований на науковців, викладачів, практичних працівників, правознавців, представників спортивних федерацій, фахівців у галузі фізичної культури, спорту та національної безпеки, здобувачів освіти, а також на широке коло читачів, які цікавляться цією проблематикою.
Загальні приписи щодо об’єктів у проєкті Цивільного кодексу України 2026 року: нове життя
(2026) Ходико, Юрій Євгенович
Статтю присвячено дослідженню загальних приписів щодо обʼєктів приватних відносин у проєкті ЦК України 2026 року як складової процесу рекодифікації цивільного законодавства України. Актуальність теми зумовлена масштабним реформуванням цивільного законодавства, необхідністю адаптації правового регулювання до сучасних соціально-економічних трансформацій, а також появи нових обʼєктів, що не охоплюються традиційними підходами цивілістики. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системний, структурний, порівняльно-правовий та доктринальний методи. У процесі дослідження здійснено порівняльний аналіз положень чинного ЦК України та проєкту ЦК України 2026 року, а також використано практику Європейського суду з прав людини та сучасні підходи цивілістичної доктрини. У статті констатовано, що проєкт ЦК України змінює підхід до регулювання обʼєктів приватних відносин, переходячи від перелікового до дефінітивного способу визначення поняття об’єкта. Обґрунтовано, що загальні приписи щодо обʼєктів повинні виконувати системоутворюючу функцію та визначати концептуальні засади правового режиму окремих благ як обʼєктів. Проаналізовано структурні трансформації положень про об’єкти, зокрема виключення глави «Нематеріальні блага», перенесення норм про гроші, цінні папери та класифікації речей до Книги ІІІ «Право речове». Доведено, що такі зміни є концептуально суперечливими, оскільки порушують внутрішню системність Цивільного кодексу і змішують загальні та спеціальні положення. Особливу увагу приділено проблемам визначення речі, майна та особистих благ. Встановлено, що проєкт ЦК України одночасно поєднує класичний і розширений підходи до поняття речі, що створює внутрішні колізії. Обґрунтованонеобхідність розуміння майна через критерій економічної цінності з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зроблено висновок про потребу подальшого концептуального доопрацювання проєкту ЦК України з метою забезпечення його внутрішньої узгодженості й відповідності сучасній цивілістичній доктрині та європейським стандартам.
Критерії перевірки достовірності та незмінюваності електронних доказів у цивільному судочинстві: новітня практика верховного суду
(2026) Іжик, Андрій Васильович
У поданій науковій статті здійснюється комплексний теоретико-прикладний аналіз новітньої правової позиції Верховного Суду щодо критеріїв оцінки, перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронних доказів у цивільному судочинстві (на прикладі постанови КЦС ВС від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23). Актуальність обраної тематики зумовлена стрімкою діджиталізацією цивільного обороту, зокрема масовим переходом суб’єктів господарювання (мікрофінансових організацій, банків) до укладення кредитних договорів у мережі Інтернет за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (через SMS-коди або інші алгоритми авторизації). У статті проаналізовано, що незважаючи на визнання законодавцем юридичної сили електронних правочинів, відсутність криптографічного захисту (який притаманний кваліфікованому або удосконаленому електронному підпису) створює презумпцію технічної вразливості документа до односторонніх змін. Досліджено процесуальну природу електронного доказу, розмежовано поняття оригіналу та паперової копії електронного документа. Встановлено, що подання електронного доказу в паперовій копії не робить його автоматично недопустимим, однак у разі виникнення обґрунтованих сумнівів з боку опонента, суд зобов'язаний витребувати оригінал в електронній формі задля дотримання принципу змагальності сторін. Автором детально розкрито запропонований Верховним Судом процесуальний алгоритм дій судді у випадку оспорювання електронного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором. Зокрема, акцентовано увагу на необхідності перевірки метаданих, способів надсилання документа (надання простого посилання на вебсторінку чи надсилання прикріпленого PDF-файлу на електронну пошту), а також залучення спеціалістів або призначення комп'ютерно-технічної експертизи для огляду інформаційно - комунікаційної системи. Зроблено висновок про те, що нова судова практика покладає підвищений стандарт доказування на кредитора, який зобов'язаний довести не лише факт генерації одноразового ідентифікатора, але й незмінюваність умов договору з моменту його акцептування споживачем. Результати дослідження можуть бути використані суддями, адвокатами та науковцями для вдосконалення механізмів збирання, дослідження та оцінки електронних доказів.
Деякі питання адміністративної відповідальності за порушення права на доступ до публічної інформації
(Наукові перспективи Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління, 2026) Федчишин, Сергій Анатолійович
Стаття присвячена аналізу деяких матеріально-правових аспектів адміністративної відповідальності за порушення права на доступ до публічної інформації. Зазначається, що адміністративна відповідальність є одним із заходів забезпечення законності у сфері доступу до публічної інформації (поряд із дисциплінарною та іншими видами юридичної відповідальності, адміністративним та судовим оскарженням, контрольно-наглядовою діяльністю). Наголошується, що адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 212-3 КУпАП, формують окрему групу інформаційних проступків, що посягають на суспільні відносини у частині реалізації громадянами права на публічну інформацію. Відповідні адміністративні проступки автором класифіковані на: а) «порушення пасивної форми забезпечення права на доступ до публічної інформації», що визначені ч. 1 ст. 212-3 КУпАП (неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації»); б) «порушення активної форми забезпечення права на доступ до публічної інформації», передбачені ч. 2 ст. 212-3 КУпАП (порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації). Зроблено висновок, що з метою запобігання порушенням та забезпечення ефективної реалізації права на доступ до публічної інформації доцільним є вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства України, зокрема внесення змін до ч. 1 та ч. 2 ст. 212-3 КУпАП шляхом визнання адміністративно-караними діяннями також оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації та нездійснення реєстрації інформаційних запитів, що дозволить не лише підвищити ефективність захисту права на публічну інформацію, а й сприятиме узгодженню законодавства України із європейськими стандартами, підвищуючи прозорість та підзвітність органів публічної влади.