Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19286
Назва: Дискреційні повноваження суду на стадії відкриття провадження в цивільній справі та єдність судової практики
Автори: Колісник, О.В.
Ключові слова: правові позиції
доступ до суду
залишення позовної заяви без руху
розширене тлумачення процесуальних норм
способи захисту цивільних прав
legal positions
access to court
leaving statements of claim without action
excessively broad interpretation of procedural norms
ways to protect civil rights
правовые позиции
доступ к суду
оставление искового заявления без движения
расширенное толкование процессуальных норм
методы защиты гражданских прав
Дата публікації: 2020
Видавець: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Бібліографічний опис: Колісник О. В. Дискреційні повноваження суду на стадії відкриття провадження в цивільній справі та єдність судової практики / О. В. Колісник // Науковий вісник публічного та приватного права : зб. наук. пр. – Київ, 2020. – Вип. 5, т. 1. – С. 64–70. - DOI: https://doi.org/10.32844/2618-1258.2020.5-1.10.
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена з'ясуванню сутності та меж допустимої процесуальної поведінки суду під час застосування ним дискреційних повноважень на стадії відкриття провадження у справі. У роботі розкрито значення та вплив правових позицій Верховного Суду на забезпечення стабільності та єдності судової практики в аспекті наявності в судів нижчих інстанцій дискреційних повноважень. За результатами аналізу ухвал суду, ухвалених на стадії відкриття провадження, встановлено надмірно розширене трактування судами вимог до позовної заяви, чим ускладняється процедура звернення за судовим захистом, а отже, обмежується доступ до суду. З’ясовано, що суди всупереч вимогам процесуального закону вимагають від позивачів та заявників сплати додаткового судового збору, неправильно визначають сутність вимог немайнового характеру, вимагають перекладу позовної заяви для відповідачів за кордоном або додаткові документи для посвідчення повноважень представників тощо. На противагу цьому розширеному тлумаченню мали б підлягати норми, які передбачають способи захисту цивільних прав, оскільки непоодинокими є ухвали про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з відсутністю в законі вказаного в заяві способу захисту.
Статья посвящена определению сущности и пределов допустимого процессуального поведения суда при применении дискреционных полномочий на стадии открытия производства по делу. В работе раскрыто значение и влияние правовых позиций Верховного Суда на обеспечение стабильности и единства судебной практики в аспекте наличия у судов низших инстанций дискреционных полномочий. По результатам анализа решений суда, принятых на стадии открытия производства, установлена чрезмерно расширенная трактовка судами требований к исковому заявлению, чем усложняется процедура обращения за судебной защитой, а следовательно, ограничивается доступ к суду. Выяснено, что суды, вопреки требованиям процессуального закона, требуют от истцов и заявителей уплаты дополнительного судебного сбора, неправильно определяют сущность требований неимущественного характера, требуют перевода искового заявления для ответчиков за границей или дополнительные документы для удостоверения полномочий представителей и т.д. В противоположность этому расширенному толкованию должны подлежать нормы, предусматривающие способы защиты гражданских прав, поскольку не единичны определения об оставлении искового заявления без движения в связи с отсутствием в законе указанного в заявлении способа защиты.
Опис: The article is devoted to clarifying the essence and limits of the admissible procedural conduct of the court when exercising its discretionary powers at the stage of initiating proceedings. The paper reveals the importance and influence of the Supreme Court legal positions on ensuring the stability and unity of judicial practice in aspect of lower courts’ discretionary powers availability. According to the analysis of the court orders adopted at the stage of initiating proceedings, the courts' interpretations of the requirements for statement of claim were excessively broad, which complicates the procedure of applying for judicial protection and thus restricts access to court. Contrary to the requirements of procedural law, the courts were found to require plaintiffs and applicants to pay additional court fees, determine the nature of non-pecuniary claims incorrectly, require the statement of claim translation for defendants abroad or additional documents certifying the authority of representatives, etc. On the contrary, the procedural norms providing the civil rights protection should be interpreted in more detail, as court orders to leave a statement of claim without action are quite common due to no legal remedy specified in the application.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/19286
https://doi.org/10.32844/2618-1258.2020.5-1.10
ISSN: 2311-9012
Розташовується у зібраннях:Наукові статті кафедри цивільного процесу

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
64-70.pdf287.6 kBAdobe PDFЕскіз
Переглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.