Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19207
Назва: | Позначення, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу |
Автори: | Розгон, О.В. |
Ключові слова: | позначення товар омана послуга торговельна марка правова охорона ліцензійний договір |
Дата публікації: | 2021 |
Видавець: | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
Бібліографічний опис: | Розгон О. В. Позначення, які можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу / О. В. Розгон // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. – Одеса, 2021. – № 52. – С. 40–43. DOI: https://doi.org/10.32841/2307-1745.2021.52.9 |
Короткий огляд (реферат): | У статті було з’ясовано питання застосування критерію «здатність позначення вводити в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу», як підстави для визнання недійсним свідоцтва України на комбінований знак для товарів і послуг. Дослідження здійснюється не тільки в контексті національного, а й міжнародного законодавства. Автором порівнюються визначення «торговельна марка» та «знак для товарів і послуг», що містяться у ст. 492 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Директиві № 2006/114 / ЄС про введення в оману та порівняльну рекламу, Директиві № 2005/29/ЄС про недобросовісну комерційну практику. Особлива увага в статті приділяється дослідженню підстав для набуття правової охорони торговельної марки (знака для товарів і послуг), вивченню змісту виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, які власник свідоцтва товарів і послуг може передавати повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві, з’ясуванню підстав припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, а також визначенню особливостей припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг як способу захисту цивільних прав та інтересів. Було проаналізовано поняття «знак для товарів і послуг», «торговельна марка», «оманливе позначення». Зроблено висновок, що терміни «знак для товарів і послуг» і «торговельна марка» існують паралельно, ототожнюються, їх можна використовувати разом, тому що це не змінює сутності явища. Хоча доречніше використовувати термін «торговельна марка», оскільки визначення «торговельна марка» є більш змістовним. Автором аргументовано, що ліцензійні договори як підстава належності майнових прав на промисловий зразок могли бути укладені виключно на час дії патенту, а після закінчення цього строку сторона договору не має прав на підставі укладених ліцензійних договорів щодо відповідного промислового зразка. Також у статті були наведені приклади рішень колегії Апеляційної палати щодо відмови в наданні правової охорони відповідно до законодавства у сфері інтелектуальної власності та постанова КГС ВС за справою про визнання недійсним свідоцтва України на комбінований знак для товарів і послуг. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc52/11.pdf https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/19207 https://doi.org/10.32841/2307-1745.2021.52.9 |
ISSN: | 2311-9012 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові статті НДІ ПЗІР |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
3.pdf | 377.88 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.