Вивчення чи оволодіння: типологія помилок, що виникають у процесі опанування англійської мов

Abstract

Статтю присвячено дослідженню специфіки репрезентації явища фосилізації, що виникає в процесі опанування англійської мови іноземними мовцями. Розвідка, яку виконано в контексті проблематики іншомовної комунікації, є наразі актуальною через брак єдиної концепції щодо існування специфічної категорії фосилізованих помилок у світовій дослідницькій спільноті й відсутність таких досліджень у вітчизняному мовознавстві й методиці викладання. Психолінгвістичне осмислення природи фосилізації ґрунтується на двох ключових питаннях іншомовної комунікації: 1) як носію іншої мови досягти досконалості в оволодінні іноземною мовою? 2) чому повне оволодіння недосяжне? У статті акцентовано на небезпеці непомічених і/або несвідомих фонетичних, граматичних, лексичних, стилістичних помилок, що призводить до виникнення проміжної (апроксимальної) системи, або так званої інтермови (ІЛ) – явища, популяризованого Селінкером у 1972 р. На основі даних, отриманих упродовж проведення спостереження за динамікою розвитку англомовної компетенції студентів непрофільних факультетів, запропоновано опис і класифікацію типових огріхів, допущених у діалогічному й монологічному мовленні. Здебільшого реципієнти середнього рівня й вище схильні оцінювати свій досвід як успішний: вони переконані, що володіють інформацією про те, як працює цільова мова (М2), вони сподіваються, що розуміють її сенс і справжні «механізми» побудови висловлень, застосовуючи принципи й правила рідної мови до М2, чи навпаки. Через те, що фосилізація має перманентний характер, подолати її складно, оскільки непомічені й несвідомі помилки формують апроксимальну версію мови, яка, на думку мовця, має бути цільовою мовою, але насправді є перехідною системою. Іншими словами, в цій послідовності донором є М1, ціллю – М2, але справжнім реципієнтом виявляється ІМ.