Договірна матеріальна відповідальність у трудовому праві

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2016. У дисертаційній роботі доведено, що для розмежування матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом визначальними є критерії такої диференціації. Аналіз норм чинного трудового законодавства засвідчив, що серед основних критеріїв диференціації матеріальної відповідальності працівників виділяються: а) кількісний склад суб’єктів; б) порядок визначення розміру завданої шкоди; в) можливість укладення договору про повну матеріальну відповідальність. З’ясовано правову природу договірної матеріальної відповідальності працівників, встановлені її суттєві ознаки, проведено її розмежування із суміжними юридичними явищами. Окреслено підставу й умови договірної матеріальної відповідальності й охарактеризовано порядок притягнення до неї. Здійснено аналіз обставин, що виключають договірну матеріальну відповідальність працівника. Обґрунтовано необхідність у закріпленні на законодавчому рівні обов’язків роботодавця при прийнятті на роботу та перед укладенням договору про матеріальну відповідальність: по-перше, перевірити рівень підготовленості працівника до роботи в зазначених умовах; по-друге, ознайомити працівника з необхідними нормативними актами та іншими документами, які регулюють приймання, зберігання, транспортування, розміщення тих чи інших видів майна; по-третє, з метою підвищення рівня знань і навичок працівників, провести теоретичні та практичні заняття, на яких ознайомити їх з методами та прийомами обслуговування товарно-матеріальних або грошових цінностей.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины. – Харьков, 2016. В диссертационной работе доказано, что для разграничения материальной ответственности работников по трудовому праву определяющими являются критерии такой дифференциации. Анализ норм действующего трудового законодательства показал, что среди основных критериев дифференциации материальной ответственности работников выделяются: а) количественный состав субъектов; б) порядок определения размера причиненного ущерба; в) возможность заключения договора о полной материальной ответственности. Установлено правовую природу договорной материальной ответственности работников, установлены ее существенные признаки, проведено ее разграничение со смежными юридическими явлениями. Определены основания и условия договорной материальной ответственности и охарактеризован порядок привлечения к ней. Осуществлен анализ обстоятельств, исключающих договорную материальную ответственность работника. Обоснована необходимость в закреплении на законодательном уровне обязанностей работодателя при приеме на работу и перед заключением договора о материальной ответственности: во-первых, проверить уровень подготовки работника к работе в указанных условиях; во-вторых, ознакомить работника с необходимыми нормативными актами и другими документами, регулирующими прием, хранение, транспортировку, размещение тех или иных видов имущества; в-третьих, с целью повышения уровня знаний и навыков работников, провести теоретические и практические занятия, на которых ознакомить их с методами и приемами обслуживания товарно-материальных или денежных ценностей. Отстаивается позиция, что для совершенствования практики заключения договоров о материальной ответственности, следует законодательно закрепить положение о том, что проверка соответствия созданных работодателем условий труда материально ответственных лиц осуществляется специально создаваемой комиссией, которая составляет об этом соответствующий акт. Следует нормативно зафиксировать то, что подписание соответствующего договора работником и работодателем допускается только после проведения указанной проверки и составления акта. Установлено, что для обеспечения сохранности материальных ценностей и денежных средств исключительно важное значение имеют: а) правильная организация учета и отчетности об их движении, а также б) контроль за их использованием. Состояние учета и контроля тесно связано такой обязанностью работодателя, как проведение плановых инвентаризаций переданного под отчет имущества.