Please use this identifier to cite or link to this item:
https://dspace.nlu.edu.ua/jspui/handle/123456789/20638| Title: | Правовий статус дітей-мігрантів у праві Європейського Союзу в межах спільної політики притулку, допоміжного та тимчасового захисту |
| Other Titles: | The Legal Status of Migrant Children in European Union Law within the Framework of the Common Policy on Asylum, Subsidiary, and Temporary Protection |
| Authors: | Білоусов, М.С. |
| Keywords: | Європейський Союз право ЄС acquis communautaire міграція міграційна політика Європейського Союзу міграційна криза діти-мігранти інтеграція права дитини найкращі інтереси дитини притулок кордони держава-член агентства ЄС імплементація European Union EU law acquis communautaire migration European Union migration policy migration crisis migrant children integration child rights best interests of the child asylum borders member state EU agencies implementation |
| Issue Date: | 2025 |
| Publisher: | НЮУ ім. Ярослава Мудрого |
| Citation: | Білоусов М. С. Правовий статус дітей-мігрантів у праві Європейського Союзу в межах спільної політики притулку, допоміжного та тимчасового захисту : дис. ... д-ра філософії в галузі знань 29 "Міжнародні відносини" : спец.: 293 - Міжнародне право / М. С. Білоусов ; наук. керівник Т. М. Анакіна ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, М-во освіти і науки України. - Харків, 2025. - 240 с. |
| Abstract: | Дисертація є першим в українській науці міжнародного і європейського права дослідженням, яке присвячене комплексному розкриттю теоретичних і практичних засад правового регулювання статусу дітей-мігрантів у праві Європейського Союзу у межах спільної політики притулку, допоміжного і тимчасового захисту, а також специфіки його розвитку відповідно до Пакту про міграцію і притулок 2024 року у рамках передбачених ним правових механізмів. У роботі розкривається зміст терміну «дитина-мігрант», який у праві ЄС вживається переважно в актах «м’якого» права та науковій доктрині. Встановлено, що в науці права ЄС сформувалися два основні підходи до його розуміння – широке та вузьке. У широкому значенні термін «дитина-мігрант» охоплює усіх дітей, які мігрували до або в межах ЄС і не мають громадянства країни перебування. У вузькому розумінні поняття «дитина-мігрант» обмежується колом дітей, які є громадянами третіх країн і прибули до держав- членів Союзу, на яких поширюється міграційна політика ЄС. Запропоновано типологізацію правових статусів дитини у рамках різних політик Європейського Союзу з урахуванням обсягу та особливостей прав особи і кореспондуючих їм обовʼязків держав-членів, що випливають із права ЄС, за такими критеріями: наявність громадянства ЄС; наявність сімейних звʼязків із громадянами ЄС або громадянами окремих третіх країн із якими укладені спеціальні договори; законність перебування на території держави-члена; наявність супроводу повнолітньою особою, яка несе за неї відповідальність; ступенем вразливості, що дає право на спеціальний (міжнародний або тимчасовий захист) у праві ЄС; напрямками політик Європейського Союзу у межах його предметної компетенції. Розкрито правову природу спільної європейської системи притулку щодо неповнолітніх, яка ґрунтується на ідеї гуманності і взаємної солідарності держав- членів. Досліджено генезу правового регулювання статусу дітей-мігрантів у праві ЄС, що дозволило виділити пʼять ключових історичних етапів: 1) закладення правових основ регулювання на базі міжнародних договорів держав-членів поза межами правопорядку ЄС (1954-1993); 2) регламентація правового становища дітей-мігрантів у праві ЄС на основі актів «мʼякого» права за Маастрихтським договором (1993-1999); 3) запровадження мінімальних обовʼязкових стандартів прав неповнолітніх у сфері вимушеної міграції на основі Амстердамського договору (1999-2009); 4) посилення правових гарантій захисту прав дітей відповідно до Лісабонського договору (2009-2024); 5) подальше вдосконалення правового регулювання статусу дітей мігрантів в умовах нових викликів у рамках Пакту про міграцію і притулок 2024 року (2024 – наш час). Наголошується на тому, що повага до прав дитини є наскрізним зобовʼязанням ЄС та держав-членів у рамках предметної компетенції Союзу, що покладає на них додаткові зобовʼязання у контексті реалізації мети та завдань, визначених установчими договорами у межах внутрішньої і зовнішньої політики Європейського Союзу. Більше того, це один із ключових пріоритетів у сучасній стратегії Європейського Союзу щодо прав людини. Акцентовано увагу на концепції вразливості неповнолітніх у праві ЄС, яка зумовлює посилені гарантії їхнього захисту на основі принципу забезпечення найкращих інтересів дитини і є обґрунтуванням їхньої позитивної дискримінації, що своєю чергою покладає на держав-членів додаткові зобовʼязання гарантувати спеціальні права, щоб досягти рівних умов користування загальними правами з іншими, непривілейованими групами осіб або зменшити негативні наслідки вразливості таких осіб у суспільстві. Надано характеристику правовій регламентації статусу дитини-мігранта на трьох рівнях: міжнародно-правовому, наднаціональному (інтеграційному або рівні ЄС) та національному. Досліджено значення універсальних і регіональних міжнародних договорів і актів «мʼякого» у праві ЄС у контексті правового становища неповнолітніх у межах спільної європейської системи притулку. Особлива увага присвячена Женевській конвенції про статус біженців 1951 р. та Конвенції про права дитини 1989 р., які формально не будучи джерелами права ЄС, є основою розвитку права ЄС у межах спільної політики притулку, допоміжного і тимчасового захисту. Розкрито значення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. у правопорядку Європейського Союзу, яка захищає основоположні права, які розглядаються загальними принципами права Союзу. Розкрито особливості співвідношення норм первинного права ЄС, що стосуються правового регулювання статусу дітей у праві ЄС, і зроблено висновок, що норми Договору про ЄС та Хартії ЄС про основоположні права, що стосуються усіх категорій неповнолітніх, та норми Договору про функціонування ЄС у межах спільної політики притулку, допоміжного і тимчасового захисту співвідносяться за правилами lex generalis та lex specialis. Надано правовий аналіз положень актів первинного права ЄС, що стосуються спільної політики у сфері притулку, допоміжного і тимчасового захисту, які деталізуються в актах вторинного права Союзу, що мають їм відповідати. Законодавчі акти ЄС, які стосуються міжнародного і тимчасового захисту, містять як загальні права, які мають бути забезпечені особам незалежно від їхнього віку, так і спеціальні права, які стосуються неповнолітніх. Передбачено також додаткові спеціальні права для неповнолітніх без супроводу як найбільш вразливої категорії дітей-мігрантів. На основі порівняльного аналізу прав, які гарантуються неповнолітнім за нормативними актами ЄС у сфері міжнародного і тимчасового захисту, доведено, що обсяг прав бенефіціарів тимчасового захисту і, відповідно, кореспондуючих їм обовʼязків держав-членів, є суттєво обмеженим від заявників та осіб, яким надано міжнародний захист. Йдеться про право на доступ до житла, права на охорону здоровʼя, права на освіту, а також права неповнолітніх без супроводу. Окрема увага приділяється практиці Суду ЄС, яка є основою розвитку вторинного права Європейського Союзу і служить цінним інтерпретаційним джерелом для правильного застосування норм права ЄС на національному рівні держав-членів. Наголошується, що має принципове значення для ефективного забезпечення прав неповнолітніх як однієї із найбільш вразливих категорій мігрантів на національному рівні, оскільки держави-члени досі зберігають значні дискреційні повноваження щодо регулювання їхнього статусу у межах своєї юрисдикції. Акцентовано увагу на значенні принципу найкращих інтересів дитини у праві ЄС у межах спільної політики у сфері притулку, допоміжного і тимчасового захисту. Наголошено, що цей принцип є основою телеологічного і аксіологічного тлумачення положень актів вторинного права ЄС Судом Європейського Союзу. Обґрунтовано, що у рамках спільної політики у сфері притулку, додаткового і тимчасового захисту неповнолітні без супроводу є однією із найбільш вразливих і одночасно найбільш захищених у праві ЄС категорій вимушених мігрантів, що покладає на держав-членів додаткові позитивні зобовʼязання задля забезпечення ефективної реалізації їхніх прав у процесі міграції. Наголошується на тому, що провідна роль у забезпеченні прав дітей- мігрантів у межах ЄС належить державам-членам, які зберігають широкі дискреційні повноваження у регулюванні правового становища дітей-мігрантів, що зумовлено домінуванням директив у системі джерел правового регулювання, які є рамковими та загальними правовими інструментами. Досліджено передумови прийняття та надано змістовну характеристику нормативним актам у рамках Пакту про міграцію і притулок 14.05.2024 р., що ґрунтується на засадах гнучкої системи солідарності і справедливого розподілу відповідальності між державами-членами Європейського Союзу та базується на комплексному та збалансованому підході до регулювання міграційних процесів у рамках політики ЄС у сфері прикордонних перевірок, спільної політики у сфері притулку та політики щодо боротьби з нелегальною міграцією. Встановлено, що однією із найважливіших новацій у законодавчих змінах є суттєве посилення правових гарантій для дітей-мігрантів, що відображає загальну тенденцію до підвищення рівня захисту прав особливо вразливих категорій осіб у рамках сучасної європейської міграційної політики. Обґрунтовано, що повномасштабна російська агресія проти України стала важливим чинником, що вплинув на пріоритети і зміст проєктів нормативних актів, які згодом були прийняті у рамках Пакту про міграцію і притулок; зокрема, у звʼязку із масовим переміщення вимушених мігрантів з України, здебільшого жінок і дітей, було посилено правові стандарти, які стосуються оцінки потреб вимушених мігрантів та їхньої інтеграції у приймаючих країнах, окрім того, були підтримані пропозиції із запровадження спеціальних кризових механізмів для регулювання ситуації інструменталізації, в якій треті країни або недержавні актори підтримують або сприяють переміщенню громадян третіх країн до кордонів держав-членів задля дестабілізації обстановки і створення ризиків для національної безпеки і громадського порядку. Розкрито особливості правового регулювання статусу дітей-мігрантів на основі змін, внесених нормативними актами у рамках Пакту про міграцію і притулок 2024 року, у рамках правових механізмів скринінгу, міжнародного захисту (на основі прикордонної процедури, прискореної процедури та звичайної процедури) та механізмів управління міграційними потоками (у рамках процедур трансферу, релокації, процедур в умовах кризи або форс-мажору, процедури переселення та гуманітарного прийому), які характеризуються специфічною метою, принципами та заходами і зумовлюють відмінності правового становища дітей-мігрантів на різних етапах їхнього перебування на території держав-членів ЄС. Виявлено, що найширший обсяг прав для дітей-мігрантів гарантується у рамках звичайної процедури міжнародного захисту. |
| URI: | https://dspace.nlu.edu.ua/jspui/handle/123456789/20638 |
| Appears in Collections: | 12.00.11. – Міжнародне право |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Bilousov_dys.pdf | 1.52 MB | Adobe PDF | View/Open |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.