Виконання податкового обов`язку з транспортного податку в умовах правового регулювання місцевих податків і зборів

Abstract

Дисертаційна робота присвячена теоретико-прикладному аналізу правового регулювання транспортного оподаткування в Україні з урахуванням сучасної міжнародної правозастосовчої практики. Визначено характерні риси притаманні транспортного податку, які складаються з наступних інтегрованих складників: 1) транспортний податок є майновим податком; 2) об’єктом оподаткування за відповідним загальнообов’язковим платежем податкового характеру є легковий автомобіль; 3) у транспортному податку об’єкт та база оподаткування тотожні між собою; 4) транспортний податок є місцевим податком, адже його встановлюють органи місцевого самоврядування ― місцеві ради; 5) транспортний податок ― обов’язковий до встановлення податок органами місцевого самоврядування; 6) у платників податку не виникає зустрічного зобов’язання, що доводить безумовність транспортного податку; 7) транспортний податок є періодичним платежем, стягується з платника податку, у якого об’єкт оподаткування перебуває у власності, та з року випуску автомобіля минуло не більше 5-ти років. Предметом окремої уваги у дисертаційному дослідженні стали наукові погляди щодо неухильно дотримуватися принципів закріплених статтею 4 Податкового кодексу України, зокрема й принципу стабільності законодавцем, що дозволить забезпечити належну якість і ефективність вітчизняної податкової системи, гармонізує вітчизняне законодавство з 3 вимогами Європейського Союзу, а також буде додатковим підґрунтям захисту прав та законних інтересів платників податків. При проведенні дослідження було виявлено іманентні ознаки, притаманні податковій системі. До позитивних ознак віднесено: 1) особливості податкової системи; 2) її склад; 3) підхід щодо визначення певного податку. До негативних ознак віднесено: 1) нестабільне податкове законодавство; 2) значні витрати часу на ведення податкового обліку; 3) високий загальний рівень податкового навантаження та нерівномірний його розподіл між платниками; 4) неврегульованість надання податкових пільг; 5) переважно фіскальний характер податкової системи. Серед недоліків майнового транспортного податку дисертантка виокремила такі: 1) неналежні межі розмірів штрафів, у порівнянні з вартістю автомобіля, за несплату транспортного податку, оскільки на платників податку, які ухиляються від його сплати, накладають штраф у розмірі всього лиш 340 грн, а в разі повторної несплати ― 1020 грн; 2) різниця сум сплачуваного податку в кожній адміністративно-територіальній одиниці, з огляду на прив’язку до місця реєстрації автомобіля, тобто автомобіль може використовуватись в будь-якій місцевості, а сплаті податок підлягає там, де зареєстровано авто. Визначено критерії легкових автомобілів, які є об’єктом оподаткування при сплаті транспортного податку, а саме: 1) вік автомобіля, якому не виповнилося п'ять років (включно); 2) вартість автомобіля, що становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відмічається, що пряме оподаткування має як переваги так і недоліки. Основною перевагою прямого оподаткування є те, що прямі податки ― це більш надійне та постійне джерело доходів бюджету; вони більшою мірою залежать від платоспроможності платників податків, витрати на їх стягнення відносно невеликі. Стосовно недоліків, то до них можна уналежнити 4 ухилення від сплати податків, тенденцію до зниження заощаджень та за умови підвищення податкових ставок. За наслідками дослідження історії становлення, розвитку та реформування інституту транспортного оподаткування було умовно розподіллено та проаналізовано етапи його трансформації. Зроблено висновок, що історичний досвід застосування оподаткування транспортних засобів можна охарактеризувати як процес еволюції за роки незалежності в умовах реформаційних змін сьогодення розроблялись нові, покращені умови розвитку транспортного податку.