Право на локаут та перспективи його правового врегулювання в українському законодавстві

Abstract

Дана стаття присвячена дослідженню права на локаут, правовий статус та процедура якого в трудовому законодавстві України не врегульовані. У статті розглянуто досвід зарубіжних країн та варіанти законодавчого закріплення права на локаут. Встановлено, що існує два види локауту — оборонний і наступальний, перший із яких виступає саме як реакція роботодавця на страйк. Наступальний же такої передумови, як страйк працівників, не потребує і являє собою засіб нав’язування роботодавцем своїх умов праці. На основі цього було визначено, що більшість країн дозволяє роботодавцю вдатися до такого заходу саме в тому випадку, якщо локаут є оборонним, але процедура його реалізації містить ряд обмежень. У роботі проаналізовано положення Європейської соціальної хартƑ, Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», Проекту Трудового кодексу України від 04.12.2007 № 1108, Проекту Трудового кодексу України від 27.12.2014 № 1658, Проекту Кодексу України про працю від 08.11.2019 № 2410–1, Проекту Трудового кодексу України від 08.11.2019 № 2410, Проекту Закону про страйки та локаути від 27.12.2019 № 2682. У статті розглянуто думки вітчизняних науковців щодо доцільності закріплення в українському законодавстві права роботодавця на локаут, одні з яких вважають доцільним дозвіл права на локаут як захисних дій роботодавця у відповідь на страйк працівників, але з рядом обмежень. Інші ж науковці виступають за пряму його заборону, оскільки таке право роботодавця може порушувати право працівників на страйк. На основі позицій науковців, зарубіжного досвіду та аналізу численних законодавчих спроб визначення правового статусу та процедури права на локаут запропоновано варіант його закріплення в трудовому законодавстві України для забезпечення балансу прав та інтересів працівників та роботодавця, а також уникнення економічного тиску останнього на працівників. Автори вважають за доцільне закріплення права на локаут у випадку, якщо він є оборонним, за прикладом європейського досвіду.

Данная статья посвящена исследованию права на локаут, правовой статус и процедура которого в трудовом законодательстве Украины не урегулированы. В статье рассмотрен опыт зарубежных стран и варианты законодательного закрепления права на локаут. Установлено, что существует два вида локаута — оборонительный и наступательный, первый из которых выступает именно как реакция работодателя на забастовку. Наступательный же такой предпосылки, как забастовка работников, не требует и представляет собой средство навязывания работодателем своих условий труда. На основе этого было определено, что большинство стран позволяет работодателю прибегнуть к такой мере именно в том случае, если локаут является оборонительным, но процедура его реализации содержит ряд ограничений. В работе проанализированы положения Европейской социальной хартии, Закона Украины «О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)», проекта Трудового кодекса Украины от 04.12.2007 № 1108, проекта Трудового кодекса Украины от 27.12.2014 № 1658, проекта Кодекса Украины о труде от 08.11.2019 № 2410–1, проекта Трудового кодекса Украины от 08.11.2019 № 2410, проекта закона о забастовках и локауты от 27.12.2019 № 2682. В статье рассмотрены мысли отечественных ученых о целесообразности закрепления в украинском законодательстве права работодателя на локаут, одни из которых считают целесообразным разрешение права на локаут в качестве защитных действий работодателя в ответ на забастовку работников, но с рядом ограничений. Другие же ученые выступают за прямой его запрет, поскольку такое право работодателя может нарушать право работников на забастовку. На основе позиций ученых, зарубежного опыта и анализа многочисленных законодательных попыток определения правового статуса и процедуры права на локаут предложен вариант его закрепления в трудовом законодательстве Украины для обеспечения баланса прав и интересов работников и работодателя, а также для избежания экономического давления последнего на работников. Авторы считают целесообразным закрепление права на локаут в случае, если он является оборонительным, по примеру европейского опыта.