Цивільно-правовий договір як регулятор суспільних відносин

Abstract

У статті аналізується зміна ролі цивільно-правового договору у регулюванні цивільних відносин. За часів існування радянського права договір не визнавався регулятором суспільних відносин. У механізмі правового регулювання, яке було державним (зовнішнім), йому була відведена роль лише юридичного факту. Розробка і прийняття чинного ЦК України як кодексу приватного права суттєво змінило роль договору. Аналіз норм про співвідношення актів законодавства і договору, закріплених у ст. 6 ЦК України, свідчить, що договір визнається регулятором цивільних відносин у сфері договірного права. Таке регулювання є внутрішнім (саморегулюванням), яке розглядається формою втілення принципу свободи договору у реальність. Розглянуті межі саморегулювання договірних (правочинних) відносин.

В статье анализируется изменение роли гражданско-правового договора в регулировании гражданских отношений. Во времена существования советского права договор не признавался регулятором общественных отношений. В механизме правового регулирования, которое было государственным (внешним), ему была отведена роль лишь юридического факта. Разработка и принятие действующего ГК Украины как кодекса частного права существенно изменило роль договора. Анализ норм о соотношении актов законодательства и договора, закрепленных в ст. 6 ГК Украины, свидетельствует, что договор признается регулятором гражданских отношений в сфере договорного права. Такое регулирование является внутренним (саморегулированием), которое рассматривается формой воплощения принципа свободы договора в реальность. Рассмотрены пределы саморегулирования договорных (правомочных) отношений.