Податкове зобов'язання в механізмі фінансово-правового регулювання (методологічний аспект)

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2014. Дисертацію присвячено з'ясуванню правової природи податкового зобов'язання, що є однією з найпринциповіших вихідних конструкцій у податковому регулюванні. Наголошено, що поряд з визначенням податку та його рис податкове зобов’язання формує ті ґрунтовні підстави, які містять фундамент побудови не лише окремих податково-правових норм, а і системи податкового права взагалі. Свідченням цього є і наявність окремого податково-правового інституту, який регулює зміст, склад та динаміку податкового зобов’язання. Зауважено, що оскільки податково-правове регулювання засноване на імперативних веліннях однієї сторони, а цивільно-правове – на диспозитивному встановленні змісту та умов зобов'язання сторонами, закон у податковому праві виконує функції, аналогічні функціям договору, встановлюючи низку обов’язків для зобов’язаної сторони – платника податків та прав держави в особі уповноважених органів вимагати та контролювати виконання зобов'язання. Сформульовано визначення податково-зобов’язального правовідношення, що передбачає взаємність прав і обов’язків держави й платника податків і зміст якого становить обов’язок платника сплатити суму податку, а також супутні йому обов'язки (з податкового обліку й звітності) та право держави вимагати здійснення цього обов'язку; обов’язок держави ефективно й за призначенням використати кошти, зібрані за допомогою податків та право платників на ефективне і цільове їх використання. Виокремлено та розкрито такі ознаки податкових зобов'язальних правовідносин: (1) це завжди відносини між державою і платником податків; (2) виникає за владною вказівкою держави і забезпечується механізмом державного примусу; (3) держава як суб'єкт приймає обмежену участь у таких правовідносинах; (4) полягає у здійсненні платниками низки обов'язків; (5) має особливе (дуальне) співвідношення із податковими правовідносинами; (6) має певну структуру.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины. – Харьков, 2014. Диссертация посвящена исследованию правовой природы налогового обязательства, которое является одним из принципиальных исходных конструкций в налоговом регулировании. Отмечается, что наряду с определением налога и его характеристик налоговое обязательство формирует те веские основания, которые содержат фундамент построения не только отдельных налогово-правовых норм, а и системы налогового права в целом. Свидетельством этого является и наличие отдельного налогово-правового института, который регулирует содержание, состав и динамику налогового обязательства. Отмечается, что признак реализации публичного интереса в налоговом праве обусловливает императивный характер налоговых отношений, и как следствие – непременное участие в них государства и / или органа государственной власти. При этом суть позиций участников налоговых отношений состоит не в субординации, подчинении налогоплательщиков налоговым органам, а в подчинении обеих сторон закону. В исследовании обосновано, что главным отличием налогового и гражданско-правового обязательства является различный характер общественных отношений, в которых они возникают. В то время как гражданско-правовые отношения основаны на равенстве, автономии воли сторон, публичные отношения, в том числе и налоговые, основаны на властном подчинении одной стороны другой. Вместе с тем, такая разница в характеристике обязательственных отношений не свидетельствует о принципиальном отличии налогового и гражданско-правового обязательства, ведь она обусловлена особенностями метода регулирования, а не обязательственного механизма. В тоже время, возможность существования одной модели в столь разных отношениях свидетельствует о том, что она укладывается фактически в любой правовой режим, а потому является универсальной. Отмечается, что поскольку налогово-правовое регулирование основано на императивных велениях одной стороны, а гражданско-правовое – на диспозитивном установлении содержания и условий обязательства сторонами, закон в налоговом праве выполняет функции, аналогичные функциям договора, устанавливая ряд обязанностей для обязанной стороны – налогоплательщика и прав государства в лице уполномоченных органов требовать и контролировать исполнение обязательства. Сформулировано определение налогово-обязательственного правоотношения, что предполагает взаимность прав и обязанностей государства и налогоплательщика и предусматривает: обязанность плательщика уплатить сумму налога, а также исполнить сопутствующие ему обязанности (по налоговому учету и отчетности) и право государства требовать осуществления этой обязанности; обязанность государства эффективно и по назначению использовать средства, собранные с помощью налогов, и право плательщиков на эффективное и целевое их использование.