Самовдосконалення особистості у науковій рефлексії і реалізації біографічних проектів

Abstract

Автор пропонує концептуальну схему самовдосконалення особистості як найвищої форми її усвідомленого саморозвитку, для чого акцентує увагу на розмежуванні змісту понять «саморозвиток», «самовдосконалення», «самовиховання»; на виявленні природи, сутності і змісту самовдосконалення особистості в індивідуальному та соціальному вимірах, визначенні його структурних складових та соціального призначення. Крім того, обґрунтовується значущість самовдосконалення як одного із духовно-моральних чинників суспільного розвитку на засадах солідаристської, групово-кооперативної гуманістичної парадигми цінностей. Аналізуються особливості практик самовдосконалення у соціально-просторових та часових вимірах, основні стратегії та моделі самовдосконалення особистості у сучасному українському суспільстві; аргументується реальна можливість і необхідність коректного соціального управління процесом самовдосконалення особистості як чинника людиновимірювальної соціальної політики. У монографії подається бібліографія з проблеми, що аналізується. Автор намагався зібрати всю літературу, опубліковану українською, російською та англійською мовами, де прямо чи опосередковано висвітлюється проблема самовдосконалення. Для науковців, викладачів, аспірантів та усіх тих, хто цікавиться проблемою самовдосконалення особистості.