Правове регулювання унітарної патентної охорони в Європейському Союзі

Abstract

Дисертаційна робота є першою у вітчизняній науці міжнародного права дослідженням, присвяченим комплексному вивченню теоретичних і практичних питань правового регулювання унітарної патентної охорони в Європейському Союзі, розгляду становлення відносин держав-членів Європейського Союзу у сфері уніфікації патентної охорони, створення унітарної системи патентної охорони в Європейському Союзі та аналізу механізму захисту патентних прав, в тому числі новоствореного Уніфікованого патентного суду. Проаналізовано перспективи участі України в унітарній системі патентної охорони Європейського Союзу та національне законодавство України у сфері патентної охорони на предмет його наближення до законодавства ЄС. Констатується, що унітарна системи патентної охорони в Європейському Союзі стала результатом досягненого компромісу між державами- членами ЄС після довготривалих перемовин та реалізувалося шляхом застосування механізму посиленої співпраці. У результаті дослідження сформульовано низку положень, що характеризуються науковою новизною. Зокрема, у дисертації вперше здійснено теоретичний аналіз унітарної системи патентної охорони в Європейському Союзі як механізму, що забезпечить ще більш сприятливе функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу без кордонів і сприятиме розвитку його економіки й інноваційних технологій. Значення формування єдиного економічного та правового простору, зокрема і унітарної системи патентної охорони в ЄС, полягає в його нерозривному зв’язку з процесом становлення та ефективним функціонуванням внутрішнього ринку в Європейському Союзі. Доведено, що унітарна система патентної охорони в ЄС є особливим ринково- орієнтованим інструментом, що гарантує учасникам внутрішнього ринку ЄС реалізацію виключних прав на запатентований винахід на регіональному рівні. Аргументовано, що після тривалих спроб віднайти спільне для ЄС рішення щодо заснування механізму унітарної системи патентної охорони та судового механізму вирішення спорів щодо порушення патентних прав певна кількість держав- членів висловила готовність взаємодіяти між собою задля створення цієї системи з використанням особливого механізму ЄС – механізму посиленої співпраці. Обґрунтовано, що посилена співпраця стала політичним стимулом, який призвів не лише до досягнення поставлених цілей, а й до загального посилення єдності між державами-членами ЄС та просування євроінтеграції у сфері патентної охорони. Проаналізовано рішення Ради 2011/167/ЄС від 10 березня 2011 року щодо авторизації застосування механізму посиленої співпраці у сфері становлення унітарної патентної охорони. Констатовано, що посилена співпраця у сфері становлення унітарної системи патентної охорони відповідає праву ЄС та всім умовам, що визначені установчими договорами ЄС для посиленої співпраці, а саме: (а) механізм був використаний як «останній засіб»; (б) запровадження посиленої співпраці та направлення запиту Комісії було ініційовано 12 державами-членами ЄС; (в) метою держав було просування цілей ЄС та прискорення процесу інтеграції у сферах, в яких виявилося за неможливе сформувати компромісне рішення і досягти спільного результату; (г) використання механізму жодним чином не спричиняє шкоди функціонуванню внутрішнього ринку, економічній та соціальній єдності держав- членів ЄС, створення дискримінації та обмежень в торгівлі між ними або порушення умови конкуренції в ЄС; (ґ) механізм є відкритим для всіх держав-членів ЄС, які не є учасниками механізму, але мають право приєднатися до співробітництва. З’ясовано, що національні та регіональні системи патентної охорони стали основою для формування унітарної системи патентної охорони в ЄС, яка має на меті ще більш глибоку уніфікацію патентного законодавства ЄС та створення умов для користувачів цієї системи, завдяки яким вони зможуть досягти не лише економічних та фінансових результатів, а й загалом сприяти науково-технічному прогресу регіону. Водночас, актами, які імплементують посилену співпрацю у сфері становлення унітарної системи патентної охорони, стали: (а) Регламент 1257/2012 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2012 року про імплементацію посиленої співпраці у сфері становлення унітарної системи патентної охорони; (б) Регламент 1260/2012 Ради від 17 грудня 2012 року про імплементацію посиленої співпраці у сфері становлення унітарної системи патентної охорони щодо відповідних положень про переклад; (в) Угода про Уніфікований патентний суд, яка підписана 19 лютого 2012 року. Зазначені акти у дисертації були вивчені та проаналізовані вперше. Встановлено, що вони є політичним компромісом, властивим правовій природі ЄС, та сумішшю правових культур держав-учасниць. Характеризується правова природа та характерні риси унітарної системи патентної охорони в ЄС. Визначено, що ця система є унікальним механізмом організації sui generis, регулювання якої здійснюється відповідно до законодавства ЄС, національного законодавства держав, які беруть участь в механізмі посиленої співпраці, Європейської патентної конвенції, Угоди про Уніфікований патентний суд тощо. Правовою основою для становлення унітарної системи патентної охорони стала частина перша статті 118 Договору про функціонування Європейського Союзу, з аналізу якої можна дійти висновку про те, що задля створення та функціонування внутрішнього ринку у межах ЄС необхідне формування унітарної системи патентної охорони, розроблення централізованого механізму видачі патенту, його ефективна координація та створення дієвого інструменту контролю за дотриманням патентних прав. Важливою особливістю унітарної системи патентної охорони в ЄС, яка характеризує його правову природу, є її становлення із врахуванням принципу субсидіарності, який закріплено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Дотримання цього принципу підтверджується положенням Регламенту 1257/2012, яким визначено, що його зміст не виходить за межі того, що необхідно для досягнення становлення унітарної системи патентної охорони. Таким чином, було закріплено, що мета створення унітарної системи патентної охорони може бути досягнута більш ефективно на рівні ЄС. Встановлено, що елементом унітарної системи патентної охорони в ЄС є ефективне функціонування Європейського патенту з унітарним ефектом. Європейський патент з унітарним ефектом - це європейський патент, який видається Європейським патентним відомством відповідно до правил та процедури Європейської патентної конвенції та який, після його видачі, за запитом патентовласника наділяється унітарним ефектом, який розповсюджується на територію тих держав-членів, що беруть участь у механізмі посиленої співпраці. Європейський патент з унітарним ефектом забезпечує охорону в державах-членах ЄС, які беруть участь у посиленій співпраці, а обсяг прав, які надаються цим патентом, його обмеження та доступні засоби правового захисту є однаковими для всіх держав-учасниць. Підкреслено, що видача Європейського патенту з унітарним ефектом не означає фактичну видачу документа, а його сутність полягає тому, що у порядку спеціальної процедури Європейський патент наділяється властивостями, які дозволяють розцінювати його як унітарний патент. Відбувається процес трансформації регіональної європейської патентної охорони в унітарну патентну охорону в ЄС. Доведено, що однією з суттєвих ознак Європейського патенту з унітарним ефектом є його унітарний характер, що полягає у можливості винахідника скористатися можливістю отримання одночасно однакового обсягу патентної охорони та однакової сили патентних прав на території всіх держав-членів ЄС, які беруть участь у механізмі посиленої співпраці. Таким чином, в межах конкретно визначеної території патентовласник зможе отримати єдину охорону своїх патентних прав, а отримання, обмеження, передання, скасування, втрата чинності та інші дії щодо отриманого ним Європейського патенту з унітарним ефектом будуть мати силу одночасно в усіх державах-членах, які беруть участь у механізмі посиленої співпраці. Проаналізовано положення Регламенту 1260/2012 Ради від 17 грудня 2012 року про імплементацію посиленої співпраці у сфері становлення унітарної системи патентної охорони щодо відповідних положень про переклад та визначено, що Регламент 1260/2012 став інструментом недопущення дискримінації, яким було закріплено заходи, що захищають права та інтереси кожної окремої держави-члена ЄС, яка бере участь у механізмі посиленої співпраці. Саме Регламент 1260/2012 є спеціальним положенням щодо мови Європейського права інтелектуальної власності у контексті статті 118 ДФЄС. Метою цього акту є створення єдиного та юридично визначеного режиму перекладу Європейських патентів з унітарним ефектом. Визначено, що сутність охорони патентних прав розкривається лише тоді, коли власник патенту має у своєму розпорядженні такий інструмент, яким він зможе скористатися для запобігання порушення його прав та інтересів, а у разі їх порушення дозволить поновити їх. Тож, становлення унітарної системи патентної охорони в ЄС передбачає не лише наявність єдиної процедури реєстрації Європейського патенту з унітарним ефектом та поширення його дії на територію певних держав-членів ЄС, а й створення спеціальної судової інституції для захисту порушених патентних прав – Уніфікованого патентного суду. Суд став результатом досягненого державами- членами ЄС компромісу, становлення якого відбулося шляхом підписання Угоди про Уніфікований патентний суд від 19 лютого 2012 року. Вивчено міжнародно-правову природу Угоди про Уніфікований патентний суд. Враховуючи висновок Суду справедливості 1/09, держави-члени ЄС прийшли до компромісу щодо того, що такий договір має бути відкритий для підписання лише для держав-членів ЄС, а суд, який буде створено відповідно до положень угоди, стане спільним лише для держав, які підписали та ратифікували її. Аргументовано, що Угода про Уніфікований патентний суд не відноситься до acquis ЄС та не має на меті гармонізацію національного права в державах-членах ЄС у сфері здійснення патентного захисту. Зокрема, досліджено значення правового порядку ЄС для діяльності Уніфікованого патентного суду та визначено, що правовий порядок ЄС займає першочергове місце. Однією з фундаментальних рис становлення системи розгляду патентних спорів є гарантування забезпечення поваги до права ЄС та відповідності новоствореної патентної системи положенням установчих договорів ЄС. Визначено можливість виконання Судом справедливості повноважень з надання преюдиціальних висновків за запитом Уніфікованого патентного суду, що є гарантією дотримання законодавства ЄС та повагою до його правового порядку. З огляду на те, що реформування законодавства в сфері інтелектуальної власності та наближення його до законодавства ЄС є умовою вступу України до Європейського Союзу, проаналізовано етапи становлення системи патентної охорони в Україні, розвиток відносин між Україною та ЄС від партнерства до статусу кандидата у члени ЄС, вивчено нормативно-правову основу цих відносин щодо зобов’язань України щодо реформування патентного законодавства. Запропоновано кроки України щодо наближення національного законодавства у цій сфері до права ЄС. Крім того, здійснено аналіз передумов пришвидшення реформування законодавства у сфері патентної охорони в Україні та його наближення до законодавства ЄС. Для цього визначено актуальний стан імплементації acquis ЄС, проаналізовано вже вжиті законодавцем заходи та відповідність національної системи охорони патентних прав вимогам ЄС. Підкреслено необхідність розроблення стратегії розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності та модернізації системи патентної охорони. Визначено, що однією зі стратегічних цілей законодавця є вдосконалення законодавства України з урахуванням стандартів Європейського Союзу щодо охорони патентних прав. Виявлено, що Угода про асоціацію не визначає зобов’язання України щодо наближення національного законодавства з охорони патентних прав до законодавства ЄС. Водночас аргументовано, що обсяг вжитих заходів з наближення законодавства України до законодавства ЄС не обов’язково має бути деталізовано в самій Угоді. Угода про асоціацію має на меті поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у політичній, економічній та правовій сфері. Визначено, що подальша політична асоціація та економічна інтеграція України з ЄС залежить від досягнень України в забезпеченні поваги до спільних цінностей. Угода про асоціацію не визначає наперед і залишає відкритим майбутній розвиток відносин Україна – ЄС. Саме тому, на етапі підписання цієї Угоди пріоритетом визначено таке просування реформ та адаптації законодавства в Україні, що сприятиме поступовій економічній інтеграції і поглибленню політичної асоціації. Тож Україна як держава, курс якої направлений на євроінтеграцію та членство в ЄС, може та має здійснювати заходи з наближення в ініціативному та добровільному порядку, навіть якщо певні заходи не визначені Угодою про асоціацію. Констатовано, що успіх інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС нерозривно пов’язаний із питанням становлення в Україні ефективної системи патентної охорони. Інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС неможлива без реформування сфери інтелектуальної власності, зокрема, системи патентної охорони, що сприятиме залученню інвестицій у країну, її економічному відновленню та подоланню негативних економічних наслідків війни. Водночас, проаналізовано перспективи участі України в системі унітарної патентної охорони та отримання всіх її переваг, що пов’язано з такими факторами: (а) підписанням Україною Європейської патентної конвенції та участю в Європейській патентній організації; (б) набуттям Україною статусу держави-члена ЄС та приєднанням до механізму посиленої співпраці у сфері унітарної системи патентної охорони; (в) підписанням та участю України в Угоді про Уніфікований патентний суд. В умовах, коли Україна є кандидатом на членство в ЄС, а унітарна система патентної охорони в ЄС лише почала своє функціонування, необхідно здійснювати найбільш ефективну та оперативну діяльність з наближення системи патентної охорони в Україні до системи ЄС. Підтверджено необхідність вивчення практики Уніфікованого патентного суду, роз’яснення українським винахідникам сутності та специфіки унітарної системи патентної охорони, особливостей механізму посиленої співпраці та порядку отримання Європейського патенту з унітарним ефектом, його переваги поряд з національними патентами та Європейським патентом тощо. Доведено, що важливо також приділити увагу підвищенню рівня культури суспільства та провадженню освітньої діяльність у сфері інтелектуальної власності та охорони патентних прав. Спираючись на конкурентні переваги України як держави з високим економічним і науково-технічним потенціалом і беручи до уваги ризики, які можуть негативно вплинути на наближення до законодавства ЄС, вдасться сформувати дієву стратегію. Зроблені в дисертації висновки та пропозиції будуть актуальними під час опрацювання стратегії розвитку та функціонування системи патентної охорони, а також можуть використовуватись: а) у нормотворчій діяльності – як теоретичне підґрунтя при формулюванні законодавчих норм у галузі патентного права та обґрунтування проєктів нормативно-правових актів з питань співпраці України та ЄС у сфері інтелектуальної власності та наближення національного законодавства до законодавства ЄС; б) у науково-дослідницькій роботі – у процесі проведення подальших наукових досліджень щодо правового регулювання патентної охорони в Європейському Союзі та Україні; в) у навчальному процесі – при розробці навчально- методичних матеріалів, викладанні навчальних дисциплін «Міжнародне публічне права», «Міжнародне право інтелектуальної власності», «Право Європейського Союзу» тощо; г) у правовиховній та інформаційно-аналітичній сфері – для актуалізації розглянутих у дисертації питань серед працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та для поширення знань про патентну охорону серед науковців, студентів та всіх зацікавлених суб’єктів.