Міграційні кризи як виклики безпеці ЄС: історія розвитку та сьогодення

Abstract

Стаття присвячена дослідженню міграційних криз, їх історичному розвитку та сучасності. Встановлено основні чинники міграційних потоків: «класичні» (природні) чинники та ті, які спричинені урядами «governmentaldetermined ». Проаналізовано історико-правовий розвиток візової політики Європейського Союзу. Вивчено нормативно-правові акти, що регулюють сферу правового статусу біженців, громадян третіх країн, які є довгостроковими резидентами, мігрантів та шукачів притулку. Надано оцінку міграційній політиці ЄС та наголошено на її окремих недоліках. Автори у своєму дослідженні розглядають міграційну кризу Європейського Союзу 2015-2016 рр., незбалансований розподіл мігрантів між країнами-членами Європейського Союзу, що відповідно є порушенням плану приймання біженців за квотами. До того ж, в статті ставиться питання про кризу принципів солідарності і справедливого розподілу відповідальності в контексті міграційної політики. Адже основними країнами реципієнтами стали: Німеччина, Франція, Італія, Швеція та Угорщина, які були найбільш відомими для біженців. Ці країни рішуче виступили проти приймання біженців за квотами, запропонувавши формулу «ефективної солідарності», що визначає міграцію, як певний ризик для безпеки приймаючої країни і дає можливість їй самостійно прийняти рішення про надання притулку. Зважено позитивні та негативні сторони міграції, які впливають на внутрішню політику держав-членів. До позитивних можна віднести: сприяння економічному зростанню, обмін знаннями та технологіями, зменшення безробіття, бідності. До негативних: нелегальна міграція, соціальне розшарування суспільства, дефіцит робочої сили. Здійснено аналіз нового Пакту про міграцію та притулок Європейського Союзу, який відкриває можливість для більш ефективного управління міграцією в об’єднаній Європі, заснованого на прихильності до прав людини та повазі до гідності мігрантів, встановлюючи правила про те, як країни-члени можуть виявляти солідарність.