Міркування щодо проходження військової служби засудженими особами в Україні

Abstract

Досліджується доцільність проходження військової служби засудженими особами. Автори аналізують чинне національне законо-давство та вказують, що військова служба є державною службою особливого характеру, тому від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання. Зазначається, що в Україні після повномасштабного вторгнення російською федерацією було прийнято низку указів та окремих законів, внаслідок чого виникла низка проблем щодо правового регулювання проходження військової служби деякими категоріями осіб, стосовно яких у чинному законодавстві указується на застереження їх від призову на строкову військову службу, зокрема, засуджених осіб. Звертається увага на суперечності та правову невизначеність у національному законодавстві й іншими дослідниками цієї проблеми. Вказується, що положення цих нормативних актів фактично розповсюджувалися на довоєнний період, коли потреби у швидкій мобілізації значної кількості людей не існувало і тому зняття з обліку таких осіб не впливало на комплектацію Збройних Сил України та безпекову ситуацію в державі. Зазначається, що практична реалізація залучення засуджених до військової служби відбулася внаслідок помилування указом Президента України. Наголошується, що в умовах воєнного часу помилування засуджених для захисту Батьківщини, наштовхнулося на чимало перешкод, оскільки заяви багатьох засуджених про помилування дотепер не розглянуті. Робиться висновок, що особливо актуальним постало питання про наявність підстав, доцільності та правового регулювання процесу звільнення засуджених до позбавлення волі з метою їх залучення до військової служби та участі в бойових діях із російською збройною агресією. Наводяться думки науковців, що засуджені повинні виконувати свої конституційні обов’язки й щодо захисту Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності, який для них має деякі особливості. Автори вважають доцільним прагнення засудженої особи проходження військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період, враховуючи вид покарання, особу засудженого, характер, ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та його поведінку для виконання ним конституційного обов’язку – захисту Батьківщини.