Правове регулювання інвестування авіаційних (повітряних) перевезень

Abstract

Встановлення стабільного та прозорого інвестиційного середовища є критичним для залучення капіталовкладень у сферу авіації. Визначення чітких нормативних рамок створює умови для детермінації та обґрунтування потенційних ризиків інвесторами, сприяючи збільшенню ефективності та передбачуваності інвестиційного процесу. Комплексне дослідження інституту інвестування в галузі повітряних перевезень має значний нерозвинений потенціал та вплив на стабілізацію економічного становища держава Україна в період післявоєнного відновлення держави. Розглянуто питання щодо формування економічної політики в галузі повітряних перевезень структурними частинами якої є інвестиційна політика, господарсько- правова політика та торговельна політика. Актуалізація повітряних і вантажних перевезень «натякає» на виокремлення транспортної політики, як складової ефективного та сталого економічного розвитку. Визначено напрямок відновлення функціональної інфраструктури та транспортного парку авіаперевізника. Продемонстровано процес відновлення національної економіки після військових подій шляхом реактивації інвестиційних потоків, які знаходять свою динаміку у людському капіталі та технічних ресурсах. Очевидно, що такі потоки вимагають системного розвитку та є предметом комплексного явища, охоплюючи інвестиційні, торговельні та економічні політичні аспекти. Висвітлено необхідність проведення масштабних технологічно складних робіт з відновлення авіаційних перевезень, що вимагає впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в галузі відновлення перевезень. Вказано, що структурними об’єктами цього спеціального режиму повинні стати 1) суб’єкти авіаційних перевезень та 2) інвестори, які отримують корпоративні права, так і ті, що здійснюють інвестиції на умовах зобов'язань. Визначено засоби державного регулювання та державного впливу, які в комплексі створюють загальний зміст тимчасового спеціального режиму, адаптованого до сфери авіаперевезень. Визначено специфічний допоміжний механізм відновлення після війни в сфері повітряних перевезень, що полягає в здійсненні державних закупівель. Цей механізм відзначається особливим значенням в системі державного регулювання, враховуючи його значущий вплив як потужного каталізатора в реалізації обсягів реставраційних робіт. Виділено необхідність визначення юридичного статусу та компетенції суб'єктів авіаційних (повітряних) перевезень, а саме авіаперевізників, як специфічних суб'єктів господарювання з особливою та виключною правосуб'єктністю. Визначення їх через призму організації великого бізнесу з регулюванням розміру та складу статутного капіталу є важливим аспектом. Така необхідність продиктована з урахуванням, що доступний широкий арсенал засобів державного регулювання. Отже, важливо чітко ідентифікувати суб'єктів для визначення розповсюдження механізмів правового регулювання та засобів впливу з метою підвищення ефективності економічної діяльності. Керуючись необхідністю використання інституційної інвестиційної діяльності, вважається доцільним впровадження пайового інвестиційного фонду. Цей фонд потребує подальшої законодавчої регламентації, зокрема, для інвестування в об'єкти авіаційної інфраструктури. Відзначено, що для спрямування ресурсів на якнайшвидше відновлення основних фондів, використання корпоративних фондів є громіздким та передбачає інвестування в цінні папери, що є недоцільним у "терміновій" перспективі. Звертається увага на те, що венчурні інвестиційні фонди в основному фокусуються на інноваційній діяльності. Таким чином, вводиться концепція строкового інвестиційного фонду територіальної громади, спрямованого на відновлення певних об'єктів інфраструктури та підприємництва. Практичне застосування отриманих результатів дослідження знаходить висловлення у наукових положеннях та пропозиціях, які можуть бути використані в нормотворчій діяльності держави. Це може відбутися у процесі вдосконалення господарського законодавства, а також під час підготовки та розроблення відповідних програмних документів органами державної влади. Отримані наукові висновки також можуть знайти використання в навчально-методичній роботі, особливо при створенні наукових і навчальних видань, підручників та навчальних програм для курсів "Господарське право України".