Evolution of the emotive code of English court discourse

Abstract

Статтю присвячено проблемі емотивності тексту, яка стала поштовхом для формування нового лінгвістичного напряму – емотіології, що дозволило вивести категорію емотивності на новий когнітивно-комунікативний рівень її осмислення. Встановлено, що новий рівень осмислення цієї проблеми привернув увагу до вирішення когнітивно-комунікативних завдань, які полягають у виявленні виразного потенціалу мови, здатного відобразити емоційний стан мовця, у визначенні ролі емотивності тексту, в досягненні прагматичних цілей комунікації. У статті акцентується увага на тому, що ступінь емотивності тексту зумовлює виникнення певних реакцій у адресата, формування особливого емоційного стану, за якого максимально реалізується комунікативна стратегія адресанта, що сприяє досягненню перлокутивного ефекта. З урахуванням вищевикладеного наше дослідження виконано на перетині кількох науково-лінгвістичних парадигм: комунікативної, когнітивної, прагматичної і лінгвокультурологічної. Логіка розвитку цих напрямів сучасної лінгвістичної науки зумовила актуальність цього дослідження. Недостатній ступінь вивченості феномену емотивного коду, вузькоспрямованість матеріалу дослідження і відсутність робіт з дослідження трансформації емотивного коду детермінували висування мети цієї роботи, яка полягає в тому, щоб простежити характер еволюції емотивного коду текстів англійського судового дискурсу. З урахуванням вищесказаного в статті висунуті наступні завдання: розглянути процес становлення терміну «емотивність», охарактеризувати погляди провідних вчених, що займалися проблемою емотивності, виокремити мовні засоби, що створюють емотивний код текстів судового дискурсу, визначити зміни в вираженості мовних засобів, що створюють емотивність текстів англійського судового дискурсу. У результаті аналізу фактичного матеріалу встановлено, що сталася певна еволюція емотивного коду текстів англійського судового дискурсу: на початку двадцятого століття промови обвинувачів були стриманими та імпліцитно емотивними, а на початку двадцять першого століття вони стали експресивними та експліцитно емотивними. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання його положень та висновків, фактичного матеріалу під час вивчення комунікативістики, психолінгвістики, дискурсивного аналізу, в практиці перекладу, лінгвокраїнознавства, в курсі юридичного письма, ораторського мистецтва. Теоретична значущість роботи полягає в тому, що був вперше проведений порівняльний огляд ступеню вираженості емотивного коду та його трансформації на матеріалі текстів англійського судового дискурсу XX–XXI століття.