Skip navigation
Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/17404
Title: Стан здоров’я працівника як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
Authors: Теслікова, Ірина Іванівна
Keywords: стан здоров’я
стійка втрата працездатності
інвалідність
медико-соціальна експертиза
тимчасова непрацездатність
трудові правовідносини
невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі
розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
state of health
permanent disability
disability
medical and social examination
temporary disability
labor relations
inconsistency of the employee's position or work performed
termination of an employment contract on the initiative of the employer
Issue Date: 2019
Citation: Теслікова І. І. Стан здоров’я працівника як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / І. І. Теслікова ; наук. кер. О. С. Арсентьєва ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2019. – 20 с.
Abstract: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Харків, 2019. У дисертації встановлено, що під правовою конструкцією «невідповідність за станом здоров’я працівника» слід розуміти фізіологічний стан останнього, який перешкоджає виконувати йому свою трудову функцію, що пов’язується не тільки з наявністю в нього певного хронічного або стійкого захворювання, а саме з неможливістю продовжувати доручену роботу за конкретною функцією внаслідок виявлених і встановлених протипоказань. Доведено, що підставою для розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не в змозі належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки або ж їх якісне виконання протипоказано за станом здоров’я, що підтверджено висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), згідно з яким трудівника визнано інвалідом і йому рекомендовано іншу роботу. Розглядаючи такий трудовий спір, суд має встановити, чи страждає працівник на підтверджену висновком МСЕК хворобу, яка перешкоджає йому продовжувати покладені на нього функції. Висновки ЛКК не можуть служити підставою для звільнення людини праці за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позаяк не містять застережень щодо непридатності працювати їй за певним фахом, а лише містять інформацію щодо захворювань, які мають тимчасовий характер, причому без зазначення повної або часткової сталої втрати працездатності. Підґрунтям для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України виступають або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не в змозі як слід виконувати покладені на нього трудові обов'язки, або ж стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом і наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Інші медичні документи, що свідчать про неможливість особи виконувати роботу за станом здоров'я (без установлення групи інвалідності), зумовлені сталим порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
URI: http://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/17404
Appears in Collections:12.00.05 – Трудове право; право соціального забезпечення

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Teslikova_2019.pdf260,43 kBAdobe PDFView/Open
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.