Мораль і право для штучного інтелекту та цифрової людини: закони робототехніки та «проблема вагонетки»

Abstract

В статті розглядається питання про вплив феноменів штучного інтелекту та цифрової людини на мораль і право сучасного суспільства та майбутніх поколінь, з’ясовується, чи потрібно штучному інтелекту бути моральним, або достатньо дотримуватися вимог чинного законодавства. Продовжено спроби розв’язання проблеми вагонетки («trolley problem») у зіставленні з нормами кримінального права (ст.39 КК України) у зв’язку з появою автономних від людини транспортних засобів під керуванням штучного інтелекту. Досліджено окремі аспекти ефективності законів робототехніки Айзека Азімова та запропоновано їх уточнення, поставлено питання про можливість виникнення всесвітньої релігії під патронатом всеосяжного штучного інтелекту.

В статье рассматривается вопрос о влиянии феноменов искусственного интеллекта и цифрового человека на мораль и право современного общества и последующих поколений, выясняется, следует ли искусственному интеллекту быть моральным, или достаточно соблюдать требования действующего законодательства. В сопоставлении с нормами уголовного права (ст.39 УК Украины) предложены некоторые варианты решения проблемы вагонетки («trolley problem») для автономных от человека транспортных средств под управлением искусственного интеллекта. Исследованы отдельные аспекты эффективности законов робототехники Айзека Азимова и уточнены их формулировки, поставлен вопрос о возможности возникновения всемирной религии под патронатом всеобъемлющего искусственного интеллекта.