Нова модель економічної діяльності чи приватизація університетів?

Abstract

Автор характеризує суперечності нової моделі економічної діяльності університетів, пов’язані з генеруванням ними власних (позабюджетних) доходів та збільшенням частки приватних джерел фінансування. Закордонні вчені розглядають такі процеси як приватизацію державних університетів. Стаття узагальнює їх думки щодо передумов, видів і форм приватизації у сфері вищої освіти. В Україні залучення коштів приватних осіб могло б сприяти розвитку університетів. Однак воно не зможе розв’язати навіть поточні проблеми університетів. По-перше, українські заклади вищої освіти (ЗВО) потребують значних коштів на оновлення і розширення матеріально-технічної бази, розвиток науково-дослідної роботи та фінансування інших украй важливих потреб. Такі витрати під силу лише державі. По-друге, в інституціональному середовищі України приватне фінансування університетів стикається з численними пастками недовіри з боку споживачів (платників) освітніх послуг, роботодавців, приватних інвесторів і потенційних донорів. Найменшу зацікавленість у розвитку університетської освіти виявляє приватний бізнес. Автор пояснює це тим, що освітні послуги за своєю природою є довірчими благами: їх якість не можна виміряти й оцінити під час вступу до ЗВО та укладення контракту на навчання, а іноді й під час освітнього процесу. Можна лише довіряти (або не довіряти) університетським рейтингам, оцінкам національних органів із контролю якості освіти, які беруть на себе високі витрати вимірювання якості, рекомендаціям фахівців тощо. Крім того, сам ринок освітніх послуг є ринком з асиметричною та неповною інформацією, а його суб’єкти можуть виявляти недобросовісну та опортуністичну поведінку. У статті наводяться фактичні та статистичні дані на підтвердження таких висновків. Автор аналізує спроби акціонування університетів у деяких країнах та пропонує вивчити досвід деприватизації університетів у Польщі. Запровадження нової моделі економічної діяльності університетів потребує також змін у правовому регулюванні та часу для їх усвідомлення суспільством.

Автор характеризует противоречия новой модели экономической деятельности университетов, связанные с генерированием ими собственных (внебюджетных) доходов и увеличением доли частных источников финансирования. Зарубежные ученые рассматривают такие процессы как приватизацию государственных университетов. В статье доказано, что в институциональной среде Украины частное финансирование сталкивается с ловушками недоверия со стороны потребителей образовательных услуг, работодателей, частных инвесторов, потенциальных доноров и благотворителей. Автор анализирует попытки акционирования университетов в некоторых странах и предлагает изучить опыт деприватизации университетов в Польше. Введение новой модели экономической деятельности университетов требует также изменений в правовом регулировании и времени для их осознания обществом.