Связующие приемы юридического дискурса

Abstract

В данной статье рассматривается связующие средства в письменном правовом дискурсе, который представляет дифференцированное лингвистическое разнообразие, обладающее определенными характерными особенностями. Предлагается теоретическое объяснение целостности юридического текста, также анализируются примеры из литературы и корпуса правовых документов Европейского Союза. Основная цель этой статьи – рассмотреть связующие средства как прагматические категории, путем обоснования теоретических фреймов понятия когерентности и связности, а также исследовать их использование с помощью отобранных примеров связующих средств из корпуса данных, которые включают юридические документы Европейского союза. Исследование также доказало необходимость упрощения некоторых из этих средств для создания понятных текстов, а также подчеркнуло различия между языком общего права и законов Европейского Союза, поскольку закон считается одним из самых важных аспектов социального и политического развития общества.

У статті розглядається зв'язувальні засоби в письмовому правовому дискурсі, який представляє диференційоване лінгвістичне різноманіття, що має певні характерні особливості. Пропонується теоретичне пояснення цілісності юридичного тексту, аналізуються також приклади з літератури та корпусу правових документів Європейського Союзу. Основна мета цієї статті – розглянути сполучні засоби як прагматичні категорії, шляхом обґрунтування теоретичних фреймів поняття когерентності і зв'язності, а також дослідити їх використання за допомогою відібраних прикладів сполучних засобів з корпусу даних, які включають юридичні документи Європейського союзу. Дослідження також довело необхідність спрощення деяких з цих засобів для створення зрозумілих текстів, а також підкреслило відмінності між мовою загального права і законів Європейського Союзу, оскільки закон вважається одним з найбільш важливих аспектів соціального і політичного розвитку суспільства.