Features of Persuasiveness and Suggestiveness in Legal Discourse

Abstract

Стаття присвячена проблемі переконливості та навіювання, а також способам їх прояву. Феномен переконливості став останнім часом центром уваги багатьох вчених, тим більше що з сьогоднішнього дня шляхи впливу на громадську думку стали складнішими і не настільки очевидними. І, крім того, навіювання є новим напрямком лінгвістичних досліджень. Ось чому важливо проаналізувати, з одного боку, як переконливість та сугестивність виявляються на мовному рівні, а з іншого - як вони впливають на розташування мовних засобів у текстах юридичного дискурсу. Мета дослідження була досягнута за допомогою таких наукових методів як: лінгвістичне спостереження та аналіз, а також пізнавальний метод, метод критичного дискурсного аналізу, метод прагматичного аналізу. Тип дискурсу (або переконливий, або сугестивний) визначає як вибір мовних засобів, так і їхнє розташування. Фронтінг, маркери дискурсу, речення з вступним там і його, а також вираженими реченнями широко використовуються в сугестивному типі дискурсу, тоді як номіналізація та передане заперечення притаманні переконливому типу. У текстах переконливого дискурсу перш за все використовуються нейтральні лексичні засоби, тоді як емоційно заряджені прикметники та прислівники, ідіоми та інтенсивні слова характерні для сугестивного дискурсу. З точки зору, переконливий тип чітко структурований і може бути представлений у формі схеми. Сугестивний тип не має чіткої логічної конструкції. Більш детальний аналіз юридичного дискурсу (переконливості та наочність в письмовій формі) є перспективою подальших досліджень.

Статья посвящена проблеме убедительности и наглядность, а также способам их проявления. В последнее время феномен убедительности стал для многих ученых центром внимания, особенно с тех пор, как в настоящее время способы воздействия на общественное мнение стали более сложными и не столь очевидными. И, кроме того, наглядность - это новая тенденция в лингвистических исследованиях. Вот почему важно проанализировать, с одной стороны, то, как убедительность и внушаемость проявляются на лингвистическом уровне, а с другой стороны, как они влияют на расположение языковых средств в текстах юридического дискурса. Цель исследования была достигнута с помощью таких научных методов, как: лингвистическое наблюдение и анализ, а также когнитивный метод, критический метод анализа дискурса, метод прагматического анализа. Тип дискурса (либо убедительный, либо наводящий на размышления) определяет как выбор языковых средств, так и их расположение. Фронтовые, дискурсные маркеры, предложения с вводными там и в нем, так же как и наложенные предложения, широко используются в суггестивных типах дискурса, в то время как номинализация и переданное отрицание присущи убедительному типу. В текстах убеждающего дискурса в основном используются нейтральные лексические средства, тогда как эмоционально заряженные прилагательные и наречия, идиомы и интенсивные слова характерны для наводящего размышления. С точки зрения договоренности убедительный тип четко структурирован и может быть представлен в виде схемы. Называющий тип не имеет четкой логической конструкции. Более подробный анализ юридического дискурса (убедительность и наглядность в письменной форме) - это перспектива дальнейших исследований.