Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/14590| Назва: | Деонтологізація світу як деантропологізація суспільства |
| Інші назви: | Деонтологизация мира как деантропологизация общества World deontologi zation as society deantropologi zation |
| Автори: | Сахань, О.М. Кузь, О.М. |
| Ключові слова: | постсучасність соціальність соціальна реальність відчуження постсовременность социальность социальная реальность отчуждение postmodernity sociality social reality estrangement |
| Дата публікації: | 2016 |
| Бібліографічний опис: | Кузь О. М. Деонтологізація світу як деантропологізація суспільства / О. М. Кузь, О. М. Сахань // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Соціологія. – Харків, 2016. – № 3. – С. 44–58. |
| Короткий огляд (реферат): | Окреслено проблемно-тематичне поле, в межах якого можлива постсучасна теоретизація відчуження. Об’єктом дослідження постає постсучасний дискурс соціальної реальності, а предметом – її перетворення на механізм подолання відчуження. Доводиться теза про те, що відчуження здебільшого залежить від життєвих настанов. Статья посвящена выявлению проблемно-тематического поля, в рамках которого возможна постсовременная теоретизация отчуждения. Объектом исследования выступает постсовременный дискурс социальной реальности, а предметом – ее превращение в механизм преодоления отчуждения. Философское осмысление отчуждения и его причин в отечественной традиции основывается в основном на марксистской концепции, которая видит стержень проблемы в неразвитости производительных сил. Обосновывается тезис о том, что отчуждение в большей степени зависит не от объективных условий, а от жизненных установок. Отчуждение является следствием господства преобразовательного, трансформативного миропонимания, свойственного евроатлантической цивилизации. Это мировоззрение основано на оппозициях, а оппозиция предполагает расчленение мира, противопоставление и, в конце концов, отчуждение. |
| Опис: | Postmodern discourse of social reality actualizes study its transformation into a mechanism of overcoming estrangement. The purpose of the article – to outline the problem-thematic field within which postmodern theorizing of estrangement is possible. Metatheoretical perspective of the research is provided by complementary use of such common for modern socio-humanitarian cognition methods as phenomenological, hermeneutic and discourse analysis. The results showed that the formation and development of post-industrial society, has led to a dramatic transformation of traditional social base, forms and methods of human social life and the mechanisms of their socialization. These drastic changes have duplex effects on sociality as well. On the one hand, the growth of individualization measure in the process of civilizational development under current conditions leads to expansion of pathogenic, as for sociality, forms of individualism, aggressively deviant and extremely egocentrical forms of which by growing and getting legitimated the background of deformation and downturn of traditional social being forms – family, society, ethnos, nation etc. – are a danger to desocialization of an individual. On the other hand, more widespread institutionalization of sociality, sophistication of social practices and their dynamic growth, emergence and expansion of new means and forms of communication, as well as human mind control, become a danger to dehumanization of sociality: estrangement from a human real forms of social living and degradation of the subjectness of a human, accrescency of power by social powers – political, economic, spiritual. In such a situation theoretic and social discourse history can address as a particular project on sociality building, as discourse innovation due to its metaphorical potential emerges into reality. On the background of the diagnose «the subject’s death», which has currently become one of the most widespread ones to social and humanitarian perception in general, understanding of theoretical inability and practical danger of «desubjectness» of sociality promote a search for theoretical and methodological instrumentarium which will be able to return the society its anthropologic dimension. The main concepts in the present context are «social reality» and «subjectness». The first concept enables to reconstruct the anthropologic dimension in sociality ontology and to overcome estrangement emphasizing the inability of social objectness, and the second enables to articulate the dimension to a human, which determines him/her as social figure and is able to protect from hegemony of social order. The thesis emphasizes that estrangement depends rather not on hard factors but on the approach to life. Estrangement is an effect of hegemony of converting and transforming worldview inherent in Euro-Atlantic civilization. This worldview is based on opposition, whereas opposition presumes dismembering of the world, contraposition and in the end estrangement. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/14590 |
| Розташовується у зібраннях: | Наукові статті кафедри соціології та політології |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Sahan_Кuz_44_58.pdf | 248.55 kB | Adobe PDF |  Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.