Екологічні обов’язки громадян: механізм правового регулювання

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2017. В роботі надано комплексну характеристику механізму правового регулювання екологічних обов’язків громадян. Визначено поняття екологічного обов’язку та наведено основні підходи до класифікації екологічних обов’язків, проаналізовано їх функції на сучасному етапі суспільного розвитку. Окрему увагу приділено періодизації наукового дослідження категорії екологічного обов’язку. Надано характеристику джерел правового регулювання екологічних обов’язків громадян України та окреслено перспективи їх подальшого розвитку. Серед основних характеристик екологічних обов’язків автором названо такі: а) представляють собою елемент механізму правового регулювання екологічних відносин, визначаючи, що з погляду права повинна робити особа за наявності певних життєвих умов і які наслідки чекають на неї при порушенні відповідної вимоги. Відтак, на рівні конкретних суспільних екологічних відносин визначається й гарантується справедлива міра свободи, що є засадничим завданням права у цілому; б) закріплюють стандарт (зразок, еталон) правомірної поведінки особи, встановлюють наслідки його порушення, тим самим слугуючи правовим критерієм при оцінці поведінки (діяльності) особи як необхідної або забороненої та з’ясуванні її можливих правових наслідків; в) їх виконання забезпечується погрозою застосування державного примусу. Основним при цьому має бути варіант добровільного виконання юридичних правил, що ґрунтується на внутрішньому переконанні особи у правильності (справедливості, доцільності й необхідності) покладених на неї екологічних обов’язків, сприйнятті їх як легітимних вимог. Проте їх обов’язковість підтримується також силою державного впливу, в тому числі погрозою застосування примусу; г) мають особливі форми свого зовнішнього виразу, тобто закріплюються у специфічних джерелах: нормативно-правових актах, правових звичаях, судових прецедентах та ін. Саме джерело права робить доступними для суб’єктів стандарти правомірної поведінки у сфері екологічних правовідносин й наслідки відхилення від них. З урахуванням традицій національної правової системи норми права в Україні закріплюються головним чином у нормативно-правових актах (законодавстві).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 «Земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право». – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины, Харьков, 2017. В работе осуществлена комплексная характеристика механизма правового регулирования экологических обязанностей граждан. Дано определению понятию экологической обязанности и приведены основные подходы к классификации экологических обязанностей, проанализированы их функции на современном этапе общественного развития. Отдельное внимание уделено периодизации научного исследования категории экологической обязанности. Приведена характеристика источников правового регулирования экологических обязанностей граждан Украины и очерчены перспективы их последующего развития. Среди основных характеристик экологических обязанностей автор выделяет такие: а) представляют собой элемент механизма правового регулирования экологических отношений, определяя, что с точки зрения права должно делать лицо при наличии определенных жизненных условий и какие последствия влечет за собой нарушение соответствующих требований; б) закрепляют стандарт (образец, эталон) правомерного поведения лица, устанавливают последствия его нарушения, тем самым выступая правовым критерием при оценке поведения (деятельности) лица как необходимого либо запрещенного и определении его возможных правовых последствий; в) их выполнение обеспечивается угрозой применения государственного принуждения; г) имеют особые формы своего внешнего выражения, то есть закрепляются в специфических источниках: нормативно-правовых актах, правовых обычаях, судебных прецедентах и др. С учетом традиций национальной правовой системы нормы права в Украине закрепляются главным образом в нормативно-правовых актах (законодательстве).