Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення». – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2017. Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності розглянуті в дисертації як урегульована соціально-страховим законодавством система триваючих оплатних публічних відносин, які супроводжують трудові, яка передбачає у випадку тимчасової непрацездатності, вагітності й пологів, смерті, перенесених захворювань і травм гарантоване державою надання страховиком застрахованій особі, а в окремих випадках і членам її сім’ї матеріального забезпечення й соціальних послуг за рахунок коштів, що формуються страхувальниками шляхом сплати страхових внесків. Обґрунтовано класифікацію суб’єктів цього виду соціально-страхових правовідносин на такі види: а) суб’єкт первинний – застрахована особа; б) основні – страхувальник, страховик, держава; в) похідні – члени сім’ї застрахованої особи, іноземці, особи без громадянства, юридичні чи фізичні особи, які поховали застраховану особу, уповноважені державні органи, Громадська рада Фонду соціального страхування України, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи чи організації та ін.; г) допоміжні (сервісні) – медичні заклади, лікуючі лікарі, санаторно-курортні заклади, протезно-ортопедичні підприємства та ін. Обстоюється позиція, що об’єктами досліджуваних правовідносин є матеріальне забезпечення й соціальна послуга.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 «Трудовое право; право социального обеспечения». – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины. – Харьков, 2017. Правоотношения по общеобязательному государственному социальному страхованию в связи с временной потерей трудоспособности рассмотрены в рукописи как урегулированная социально-страховым законодательством система длящихся оплатных публичных отношений, сопровождающих трудовые, которая в случае временной неработоспособности, беременности и родов, смерти, перенесенных заболеваний и травм предусматривает гарантированное государством предоставление страховщиком застрахованному лицу, а в отдельных случаях и членам его семьи материального обеспечения и социальных услуг за счет средств, формирующихся страхователями путем уплаты страховых взносов. Обоснована классификация субъектов этого вида социально-страховых правоотношений на следующие виды: а) субъект первичный – застрахованное лицо; б) основные – страхователь, страховщик, государство; в) производные – члены семьи застрахованного лица, иностранцы, лица без гражданства, юридические или физические лица, осуществившие захоронение застрахованного лица, уполномоченные государственные органы, Общественный совет Фонда социального страхования Украины, комиссия (уполномоченный) по социальному страхованию предприятия, учреждения или организации и др.; г) вспомогательные (сервисные) – медицинские заведения, лечащие врачи, санаторно-курортные заведения, протезно-ортопедические предприятия и др. Отстаивается позиция, что объектами исследуемых правоотношений являются: (а) материальное обеспечение – периодическая или разовая денежная выплата, производимая в форме помощи за счет средств Фонда социального страхования Украины, с целью полной или частичной компенсации потери застрахованным лицом заработной платы (дохода) в случае наступления у него одного из предусмотренных законодательством страховых случаев, и (б) социальная услуга – комплекс мер по возобновлению здоровья застрахованного лица после перенесенных им заболеваний и травм, осуществляемых в реабилитационных отделениях санаторно-курортных заведений за счет средств Фонда социального страхования Украины. Доказано, что основанием возникновения рассматриваемых правоотношений является факт-состояние «застрахованность». Материальное обеспечение и предоставление социальных услуг имеет место при дополнительном, кроме указанного факта-состояния, наличии таких юридических фактов, как наступление страхового случая и решение комиссии (уполномоченного) по социальному страхованию.