Деякі правові питання охорони земель для ведення органічного землеробства

Abstract

Основою органічного землеробства виступають зазвичай сільськогосподарські угіддя, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому вирішальну роль для набуття статусу земель, придатних для ведення органічного землеробства, має відігравати передовсім їх якісний показник. На основі даних державного земельного моніторингу та інших систем спостережень за станом природного довкілля можна зробити висновок, що в Україні триває негативна тенденція щодо зниження якісних характеристик земель. До найбільш небезпечних негативних процесів, які інтенсивно відбуваються на землях сільськогосподарського призначення належать такі: ерозія, заболочування, засолення, опустелювання, підтоплення, заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям та інші процеси, які призводять до втрати родючості сільськогосподарських угідь і виведення їх з господарського обігу. За останні два десятиліття в переважній більшості областей спеціальні обстеження з метою вивчення якісного стану і використання земельних ділянок практично не здійснювалися. Моніторинг, який здійснюється, не в належній мірі забезпечує процес спостереження за окремими земельними ділянками і сівозмінами на полях та не виконується за цілим комплексом параметрів, які характеризують ґрунтову родючість і мають важливе значення для процесу сільськогосподарського виробництва. Специфіка обліку земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва диктує застосування інших підходів до моніторингу і використання більш широкого комплексу показників, які визначають якісний стан і ґрунтову родючість сільськогосподарських земель. Необхідно розробити та затвердити критерії визначення придатності земель сільськогосподарського призначення для використання у процесі ведення органічного землеробства, вирішення на законодавчому рівні питань, які стосуються збереження ґрунтів та охорони їх родючості, розроблення та затвердження нормативів їх якісного стану, який би відповідав вимогам вирощування органічної продукції рослинного походження, та ін.

Основой органического земледелия выступают обычно сельскохозяйственные угодья, которые используются для ведения товарного сельскохозяйственного производства. При этом решающую роль для получения статуса земель, пригодных для ведения органического земледелия, должен играть прежде всего их качественный показатель. На основе данных государственного земельного мониторинга и других систем наблюдений за состоянием природной среды можно сделать вывод, что в Украине продолжается негативная тенденция по снижению качественных характеристик земель. К наиболее опасным негативных процессов, которые интенсивно происходят на землях сельскохозяйственного назначения относятся: эрозия, заболачивание, засоление, опустынивание, подтопление, зарастание сельскохозяйственных угодий кустарниками и мелколесьем и другие процессы, которые приводят к потере плодородия сельскохозяйственных угодий и вывода их из хозяйственного оборота. За последние два десятилетия в большинстве областей специальные обследования с целью изучения качественного состояния и использования земельных участков практически не осуществлялись. Мониторинг, осуществляемый, не в должной мере обеспечивает процесс наблюдения за отдельными земельными участками и севооборотов на полях и не выполняется по целому комплексу параметров, характеризующих почвенное плодородие и имеют важное значение для процесса сельскохозяйственного производства. Специфика учета земель сельскохозяйственного назначения как основного средства производства диктует применение других подходов к мониторингу и использования более широкого комплекса показателей, которые определяют качественное состояние и почвенное плодородие сельскохозяйственных земель. Необходимо разработать и утвердить критерии определения пригодности земель сельскохозяйственного назначения для использования в процессе ведения органического земледелия, решения на законодательном уровне вопросов, касающихся сохранения почв и охраны их плодородия, разработки и утверждения нормативов их качественного состояния, соответствующего требованиям выращивания органической продукции растительного происхождения и др.