Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19208
Title: Проблемы применения принудительных мер медицинского характера к лицам, признанным ограниченно вменяемыми
Authors: Канищев, А.В.
Зайцев, А.В.
Keywords: обмежена осудність
примусові заходи медичного характеру
судово-психіатрична експертиза
ограниченная вменяемость
принудительные меры медицинского характера
судебно-психиатрическая экспертиза
diminished responsibility
involuntary commitment
forensic psychiatric expertise
Issue Date: 2020
Publisher: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Citation: Канищев А. В. Проблемы применения принудительных мер медицинского характера к лицам, признанным ограниченно вменяемыми / А. В. Канищев, А. В. Зайцев // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. – 2020. – Т. 11, № 4. – С. 821–832.
Abstract: Стаття присвячена медичним і правовим аспектам застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, визнаних обмежено осудним. Здійснено аналітичний огляд законодавства і наукових публікацій, проаналізовано статистична звітність МОЗ України в судово-психіатричних експертиз по 2002-2019 рр., Проведено вибіркове дослідження судових рішень за даними Єдиного державного реєстру судових рішень України. На думку авторів, правильною є практика тих судово-психіатричних підрозділів України, в яких експерти ні в одному випадку не рекомендували ПММХ щодо обмежено осудних осіб. У свою чергу, суди мають всі підстави відмовляти в застосуванні ПММХ до обмежено осудної, навіть якщо така рекомендація приведена у висновку судово-психіатричної експертизи.
Статья посвящена медицинским и правовым аспектам применения принудительных мер медицинского характера (ПММХ) к лицам, признанным ограниченно вменяемыми. Осуществлён аналитический обзор законодательства и научных публикаций, проанализирована статистическая отчётность Минздрава Украины о судебно-психиатрических экспертизах за 2002–2019 гг., проведено выборочное исследование судебных решений по данным Единого государственного реестра судебных решений Украины. Имеющиеся исследования в области назначения ПММХ ограниченно вменяемым характеризуются рядом спорных положений. Предлагаемые исследователями критерии назначения ПММХ сводятся, по сути, к учёту психопатологических криминогенных факторов, влияющих на мотивацию преступления. По мнению авторов, традиционное научное понимание ПММХ предполагает их применение лишь к лицам, страдающим тяжёлым психическим расстройством. Психическое состояние ограниченно вменяемых лиц не может быть основанием для назначения им ПММХ, поскольку при этом речь идёт о расстройствах непсихотического уровня. По данным судебно-психиатрической статистики, показатели назначения ПММХ ограниченно вменяемым в различных регионах Украины характеризуются значительным количественным разбросом. Особую настороженность вызывают данные по ряду областей, где ПММХ рекомендуются в 100% случаев, то есть всем без исключения ограниченно вменяемым. Выборочный анализ судебных решений показывает, что суды далеко не во всех случаях применяют к ограниченно вменяемому ПММХ, даже при наличии соответствующей рекомендации в заключении судебно-психиатрической экспертизы. Тем не менее, в ряде приговоров суды высказывают позицию о том, что ограниченная вменяемость не может расцениваться как обстоятельство, смягчающее наказание, а может быть лишь основанием для назначения ПММХ в виде АПППП. До сих пор встречаются случаи, когда досудебное расследование в отношении ограниченно вменяемого заканчивается составлением не обвинительного акта, а ходатайства о применении ПММХ; соответственно, суды назначают ограниченно вменяемому лицу ПММХ не вместе с наказанием, а вместо него. По мнению авторов, правильной является практика тех судебно-психиатрических подразделений Украины, в которых эксперты ни в одном случае не рекомендовали ПММХ в отношении ограниченно вменяемых лиц. В свою очередь, суды имеют все основания отказывать в применении ПММХ к ограниченно вменяемому, даже если такая рекомендация приведена в заключении судебно-психиатрической экспертизы.
Description: The article is dedicated to medical and legal aspects in application of involuntary commitment to defendants with diminished responsibility in Ukrainian forensic psychiatric and legal practice. Analytical review of legislation and scientific publications was performed; official statistical reports on forensic psychiatric expertise in Ukraine (2002–2019) and selective sample of Ukrainian court decisions were analyzed. Available investigations in the field of involuntary commitment and diminished responsibility have a number of serious disputable issues. Clinical criteria for involuntary commitment, which the investigators propose, are reduced to registration of criminogenic psychopathological factors influencing the perpetrator motivation. In authors’ opinion, scientific conception of involuntary commitment presumes that this commitment may be applied only to those defendants who suffer from severe mental disorders. Mental state of defendants with diminished responsibility cannot be regarded as an argument for the involuntary psychiatric measures, because mental disorders in this category of defendants are of non-psychotic level. Selective analysis of court decisions shows that Ukrainian courts apply involuntary commitment not in all cases of diminished responsibility, even if there is an opinion of forensic psychiatric expert with recommendation of such commitment. In a number of cases the courts rule out that the diminished responsibility cannot be regarded as a mitigating circumstance, and the possibility of involuntary commitment must be its sole legal consequence. Also, the cases of diminished responsibility can be found in which the prejudicial inquiry was concluded not by the act of accusation, but by the prosecutor’s petition for involuntary commitment (as in cases of severe mental disorders, i. e. insanity). Accordingly, in these cases courts apply involuntary commitment instead of criminal penalty (i.e. not along with criminal penalty, as it is prescribed by the law). In authors’ opinion, the total refusal of involuntary commitment recommendation in cases of diminished responsibility should be regarded as correct and well-grounded forensic psychiatric expert practice. The courts, in turn, have sufficient legal basis for the refusal of involuntary commitment application to defendants with diminished responsibility, even in cases when such commitment is recommended by forensic psychiatric expert.
URI: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/19208
ISSN: 2311-9012
Appears in Collections:Наукові статті кафедри кримінального права № 1

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
821-832.pdf3.13 MBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.