Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. – Харків, 2014. Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних питань здійснення соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі. Розглянуто сучасний стан наукової розробки теорії та практика організації соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі. Здійснено аналіз поняття та основних ознак соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі. Висвітлено мету і завдання соціально-виховної роботи із засудженими. Досліджено міжнародні стандарти та зарубіжний досвід проведення соціально-виховної роботи та подібних видів діяльності в інших країнах. Розглянуто нормативне регулювання форм та методів соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі. Розкрито питання суб’єктного складу, що здійснюваний вид діяльності. Аргументовано, що за результатами, отриманими в ході вивчення потреб та інформації про засудженого, слід розробляти програму соціально-виховної роботи, включаючи до неї заходи, що дозволять забезпечити потреби засудженого, визначені на етапі оцінки. Підкреслюється, що, для забезпечення необхідного рівня соціально-виховної роботи, слід здійснювати формування відділень на підставі розподілу засуджених на групи саме з огляду на схожість їх особистісних якостей. При цьому при обранні тієї чи іншої форми або методу соціально-виховної роботи слід мати на увазі й специфіку окремих категорій засуджених в УВП, зокрема, за критерієм «уразливості», до них слід відносити ВІЛ-інфікованих та хворих на туберкульоз, осіб похилого віку, вагітних жінок та жінок з новонародженими дітьми, неповнолітніх засуджених. Особливості названих категорій засуджених впливають на специфічність необхідних для формування життєвих компетенцій та, відповідно, вказують на визначальні напрями соціально-виховної роботи з ними. На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство образования и науки Украины. – Харьков, 2014. Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических вопросов осуществления социально-воспитательной работы с осужденными к лишению свободы. Проведено анализ современного состояния научной разработки теории и практики организации социально-воспитательной работы с осужденными к лишению свободы, рассмотрено понятие и основные признаки социально-воспитательной работы. Раскрыто цели и задачи социально-воспитательной работы с осужденными, на основание чего утверждается, что социально-воспитательная работа не может иметь целью однозначное достижение изменения личности, ее основная цель - создать условия для таких изменений. Анализируется система принципов, на которых должна основываться организация социально-воспитательной работы с осужденными, в состав которых следует отнести принципы: 1) научной обоснованности; 2) законности; 3) актуальность; 4) реальности; 5) конкретности; 6) непротиворечивости; 7) субординации; 8) информативности. Проанализированы международные стандарты и зарубежный опыт проведения социально-воспитательной работы с осужденными и подобных видов в других странах. Установлено, что в соответствии с международными документами при организации социально-воспитательной работы с осужденными следует учитывать и отношение к этому направлению деятельности социально-дезорганизованных лиц. Акцентировано внимание на том моменте, что задачей всех пенитенциарных систем является не только исполнение наказаний, но и подготовка осужденного к условиям жизни на свободе. При этом важное значение имеет организация свободного времени осужденных, их привлечение к общественно-полезному труду. Исследованы особенности нормативного регулирования форм и методов социально-воспитательной работы с осужденными к лишению свободы. Подчеркивается, что для обеспечения необходимого уровня социально-воспитательной работы следует осуществлять формирование отделений на основании распределения осужденных на группы с учетом именно подобности их личностных качеств. При этом при избрании того или иного метода социально-воспитательной работы следует иметь в виду и специфику отдельных категорий осужденных, в частности, по критерию «уязвимости». Особенности данных категорий влияют на специфичность необходимых для формирования жизненных компетенций и, соответственно, указывают на определяющие направления социально-воспитательной работы с ними. Обосновывается необходимость избрания формы социально-воспитательной работы в соответствии с ее основной целью и задачей – создание условий для формирования необходимых компетенций Проведен анализ субъектного состава социально-воспитательной работы с осужденными к лишению свободы. Предложено профессионализм деятельности по осуществлению социально-воспитательной работы определять через предъявление к субъекту ее предоставления специальных требований. Указываются общие подходы к составлению плана социально-воспитательной работы с осужденными. Раскрыто роль общественных институтов в процессе осуществления социально-воспитательной работы с осужденными. Определены пути совершенствования социально-воспитательной работы, сформулированы на основании проведенного научного поиска предложения по совершенствованию уголовного и уголовно-исполнительного законодательства.