Адміністративно-правове регулювання габаритно-вагового контролю в Україні

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному дослідженню адміністративно-правового регулювання габаритно-вагового контролю (ГВК) в Україні як спеціалізованого інституту публічного адміністрування, що забезпечує дотримання нормативних вагових та габаритних параметрів транспортних засобів з метою гарантування безпеки дорожнього руху та збереження автомобільної інфраструктури. Робота ґрунтується на поєднанні теоретико-методологічних підходів, аналізу національного і міжнародного законодавства, доктринальних положень та практики правозастосування, що дозволило сформувати системне уявлення про предмет дослідження та запропонувати авторське бачення напрямів його вдосконалення. Значна увага приділена розумінню ГВК як об’єкта адміністративних правовідносин, де він розглядається крізь призму взаємодії суб’єктів владних повноважень та учасників господарської діяльності. У науковому аспекті досліджено адміністративно-правову природу ГВК, що поєднує регулятивні, охоронні та контрольні функції публічної влади, а також його місце у системі правового регулювання дорожнього руху. Окремо розглянуто співвідношення норм, які регламентують ГВК, з положеннями транспортного, господарського та екологічного права, що дає можливість виявити міжгалузевий характер даного інституту. Проаналізовано правовий статус органів, уповноважених на реалізацію ГВК, та їх компетенцію у нормотворчій, організаційній і контрольній діяльності. Описано особливості взаємодії центральних і місцевих органів влади у сфері розробки та впровадження нормативних актів, включно з викликами, що постають в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій. Досліджено потенційні ризики, проблемні аспекти та перспективи вдосконалення нормативного регулювання ГВК у кризових умовах, що дозволяє закласти підґрунтя для подальшого реформування галузі. У роботі визначено концептуальні засади формування адміністративно-правових завдань ГВК, серед яких, попередження порушень вагових і габаритних норм, забезпечення безпеки дорожнього руху та збереження дорожньої інфраструктури. Розкрито вплив процесів децентралізації на реалізацію цих завдань, зокрема перерозподіл повноважень між центральними і місцевими органами влади. Системно класифіковано функції ГВК: контрольно-вимірювальну, санкційно-правозастосовну, превентивну, інформаційно-аналітичну та координаційну. Досліджено їх правову природу та взаємозв’язок з іншими напрямами публічного адміністрування. Окремо проаналізовано принципи адміністративно-правового здійснення ГВК, серед яких, законність, пропорційність, відкритість, технологічна обґрунтованість та невідворотність відповідальності. Підкреслено, що дотримання цих принципів має ключове значення для забезпечення ефективності контрольних процедур та довіри суспільства до органів публічної влади. У дослідженні визначено поняття та ознаки суб’єкта адміністративно-правових відносин у цій сфері, а також проведено класифікацію суб’єктів за рівнем компетенції, функціональним призначенням та організаційно-правовим статусом. Розкрито правовий статус і повноваження кожної групи суб’єктів - від центральних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування та спеціалізованих державних підприємств. Значну увагу приділено залученню недержавних структур, зокрема операторів вагового обладнання та суб’єктів технічного обслуговування, до реалізації елементів механізму ГВК. Описано особливості взаємодії між центральними та місцевими органами влади, включаючи механізми координації, обміну інформацією та спільного здійснення контрольних заходів. Проаналізовано види та особливості юридичної відповідальності суб’єктів ГВК, у тому числі застосування адміністративних санкцій до різних категорій порушників. Окремий акцент зроблено на специфіці діяльності суб’єктів у період воєнного стану та надзвичайних ситуацій, коли зростає значення оперативності та узгодженості дій. Досліджено систему контролю та нагляду за діяльністю суб’єктів ГВК як необхідну передумову підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання у цій сфері. Визначено теоретико-методологічні підходи до аналізу адміністративно-правового механізму здійснення ГВК, розглядаючи його у контексті функціонування загальної системи державного контролю на транспорті. Розкрито взаємозв’язок між елементами механізму, серед яких - нормативно-правова база, організаційно-інституційна структура, технічне та інформаційне забезпечення, процесуальні регламенти та контрольні інструменти. Значну увагу приділено функціональному призначенню механізму, визначенню його завдань, а також критеріям ефективності, які охоплюють законність, результативність, пропорційність, технологічну оснащеність і прозорість діяльності. Окремо досліджено співвідношення понять «державний контроль», «нагляд» та «адміністративна процедура» у межах механізму ГВК, а також роль цифрових технологій та автоматизованих систем зважування у русі (Weigh-in-Motion) у забезпеченні оперативності та об’єктивності фіксації правопорушень. Розглянуто питання сертифікації та стандартизації обладнання, використання інформаційних платформ, електронних кабінетів перевізників та інтегрованих баз даних як інструментів підвищення ефективності контролю. У роботі систематизовано понятійно-категоріальний апарат і методологічні засади дослідження форм та методів здійснення ГВК, проведено класифікацію форм контролю на профілактичні, превентивні, документальні, технічні та санкційні. Визначено, що профілактичні форми спрямовані на запобігання порушенням шляхом інформування перевізників, проведення роз’яснювальної роботи та попереджувальних перевірок. Серед методів ГВК виокремлено адміністративно-примусові (застосування штрафів, обмеження руху, відсторонення транспортного засобу від експлуатації), організаційно-технічні (зважування на стаціонарних і мобільних пунктах, автоматизовані вимірювальні комплекси), аналітичні та інформаційно-орієнтовані (моніторинг даних, статистичний аналіз, прогнозування). Окремо підкреслено важливість поєднання методів для досягнення максимальної ефективності контролю та оптимізації адміністративних ресурсів. Досліджено адміністративні процедури здійснення ГВК. Розкрито їх поняття, ознаки та особливості, окреслено етапи ініціювання контролю, реалізація перевірочних заходів, ухвалення рішень та їх виконання. Наведено класифікацію процедур залежно від суб’єкта ініціювання та форми контролю. Проаналізовано принципи, що забезпечують законність і ефективність процедур, включаючи належне нормативне регулювання, дотримання прав учасників та рівність сторін. Значну увагу приділено теоретико-правовим засадам адміністративної відповідальності у сфері ГВК, визначено її юридичну природу, правові підстави та передумови, а також особливості адміністративно-правового статусу суб’єктів відповідальності – (державні суб'єкти, недержавні суб'єкти, адміністративно-технічні суб’єкти (оператори контролю). Охарактеризовано склади адміністративних правопорушень у сфері ГВК, виокремлено особливості їх формування у випадках правопорушень між державними суб’єктами контролю та перевізниками, а також за участю операторів контролю. Проведено порівняльний аналіз складів адміністративних правопорушень за законодавством України та зарубіжних держав, узагальнено сучасну судову практику, виявлено основні тенденції у правозастосуванні. Окремо розглянуто питання доказування, ефективності запобіжних адміністративно-правових заходів, а також організаційно-правових інструментів запобігання порушенням у сфері ГВК. Розкрито сутність та методологічні засади інформаційно-правового механізму як ключового інструменту модернізації процедур ГВК. Проаналізовано стан його наукової розробки в адміністративно-правовій доктрині та сформовано авторське бачення структури й функціонального призначення цього механізму. Визначено його місце у системі адміністративно-правового регулювання та роль інформаційних ресурсів у забезпеченні прозорості, оперативності й достовірності контрольних дій. Досліджено принципи побудови механізму. Особливу увагу приділено проблемам і недолікам чинної системи, а також запропоновано пріоритетні напрями її вдосконалення. На основі порівняльно-правового підходу досліджено інституційні моделі Німеччини, Польщі та Франції, визначено роль міжнародного права й інтеграційних процесів у формуванні адміністративно-правових підходів. Вивчено європейські стандарти та принципи у сфері ГВК, інституційні повноваження, цифрові технології (системи WIM, телематика), а також системи адміністративної відповідальності, спрямовані на захист дорожньої інфраструктури від перевантажень. Простежено еволюцію законодавства Польщі до та після вступу до ЄС, описано французький досвід цифровізації процесів ГВК та попередження перевантажень. Проведено порівняльний аналіз зазначених моделей, сформульовано критерії правової адаптації їх елементів в Україні, підкреслено значення інтеграційного досвіду для реформування національної системи ГВК, зокрема у сфері інституційної координації, впровадження автоматизованих технологій та підвищення ефективності санкційного механізму. Досліджено розвиток адміністративного законодавства України у частині вдосконалення механізмів здійснення ГВК. Розкрито теоретико-правові засади та сутність законодавчих трансформацій, проаналізовано етапи становлення правового регулювання, його сучасний стан і динаміку. Наведено класифікацію чинної нормативно-правової бази та визначено вплив судової практики на її розвиток. Виявлено проблеми, колізії, прогалини та протиріччя в адміністративному законодавстві, які знижують ефективність правозастосування, зокрема невизначеність процедур оскарження, недостатню уніфікацію технічних вимог до обладнання та недосконалість механізмів взаємодії органів влади. Запропоновано шляхи удосконалення, що передбачають гармонізацію національних норм з європейськими стандартами, впровадження сучасних цифрових технологій, посилення інформаційної взаємодії між суб’єктами ГВК, а також нормативне закріплення принципів відкритості та прозорості контролю. Окремо проаналізовано потенціал реалізації положень Розпорядження КМУ № 546-р від 4 червня 2025 р., яким затверджено Стратегію розвитку сфери електронних комунікацій до 2030 р., як концептуальної основи для побудови інтегрованої інформаційно-забезпеченої системи адміністрування ГВК.