Історико-правовий аспект деяких особливостей процесу становлення та формування видових вищих військових навчальних закладів Збройних сил України

Abstract

У даній статті висвітлюються основні заходи та їх правове обгрунтування, які проводилися під час військового будівництва України в рамках створення системи вищих військових навчальних закладів видів Збройних Сил України для підготовки військових фахівців Військово-Повітряних Сил та Військово-Морських Сил Збройних Сил України. При цьому висвітлюються процеси правового регулювання щодо формування серед вищих військових навчальних закладів України саме таких, які мали готувати спеціалістів відповідного фаху для видів Збройних Сил України згідно їх майбутнього призначення щодо виконання бойових завдань. Дані заходи були обумовлені тим, що після розпаду СРСР постала нагальна необхідність підготовки військових спеціалістів для усіх видів Збройних Сил України, але при цьому певних вищих військових навчальних закладів на території новоствореної держави або не було взагалі, або вони знаходилися на території інших незалежних країн. Разом з тим, профільні військові навчальні заклади, або військові підрозділі певних закладів вищої освіти на той час на території України також були відсутні. Також постала проблема щодо кадрового забезпечення відповідних вищих військових навчальних закладів, або військових підрозділів вищих навчальних закладів через те, що значна кількість фахівців із необхідних спеціальностей не виявили бажання продовжувати військову службу у Збройних Силах України, деякі проходили службу в інших країнах – колишніх республіках СРСР та не планували переміщуватися до України на постійне місце проживання. При цьому загальна кількість вищих військових навчальних закладів на території України, яка залишилася у спадок від Союзу РСР не відповідала як економічним можливостям держави, так і доцільності їх подальшого існування з оглядом на цілі та задачі подальшого розвитку Збройних Сил України та воєнну політику держави. Поряд з цим необхідно було у стислі строки вирішити питання щодо нормативно-правового забезпечення вказаних заходів на державному рівні шляхом інтенсивної правотворчої та нормотворчої діяльності. Також у даній статті приводяться приклади виконання подібних заходів досвіду країн-членів НАТО, зокрема, США.