Правове регулювання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, виконання військовотранспортного обов’язку, бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час

Abstract

У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з організацією та функціонуванням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (надалі –ТЦКСП, центри) в умовах воєнного стану в Україні. Основна мета центрів полягає у мобілізації ресурсів, виконанні військово-транспортного обов’язку та бронюванні військовозобов’язаних. Однак діяльність ТЦКСП стикається з численними проблемами, які суттєво ускладнюють їх ефективність. По-перше, недосконалість законодавства, яке не завжди враховує специфіку сучасних викликів, зокрема воєнних. По-друге, розмитість нормативних актів та відсутність чітких механізмів реалізації військово-адміністративних заходів призводять до нерегулярностей у їх виконанні. Однією з ключових проблем є недостатня координація між різними органами влади, що, в свою чергу, створює перешкоди для своєчасного і ефективного виконання завдань, покладених на ТЦКСП. Також відзначаються недоліки в процедурах призначення керівників, які можуть впливати на якість управлінських рішень та виконання функцій центрів. У статті детально розглядається правове регулювання виконання військово-транспортного обов’язку та бронювання військовозобов’язаних, акцентуючи увагу на основних змінах у цій сфері. Дослідження, проведене на основі аналізу діючої нормативноправової бази, виявляє існуючі прогалини, які негативно впливають на загальну ефективність діяльності ТЦКСП та, відповідно, на обороноздатність держави. Наприклад, недосконалі механізми бронювання можуть призводити до зловживань і несправедливостей. Автори акцентують увагу на необхідності вдосконалення адміністративно-правових норм, що регулюють діяльність ТЦКСП, з метою запобігання зловживанням і підвищення прозорості процесів бронювання військовозобов’язаних. Для досягнення наведених цілей необхідно впровадити комплексний підхід, що включає розробку антикорупційних механізмів, вдосконалення процедур контролю та забезпечення громадського моніторингу діяльності центрів. Лише за умов дотримання цих принципів можна сподіватися на покращення ситуації в сфері мобілізації та оборони, що є критично важливим для забезпечення національної безпеки України в умовах воєнного конфлікту.