Касаційні фільтри в світлі права на доступ до правосуддя: конституційно-порівняльне дослідження

Abstract

Дисертація присвячена комплексній науково-правовій розробці природи права на доступ до правосуддя, в особливості права на доступ до суду касаційної інстанції в конституційно-порівняльному аспекті та пропозиціям щодо вдосконалення юридичного регулювання в цій царині. Україна перманентно перебуває у стані глибоких демократичних перетворень. Ратифікація 16 вересня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стало одним із відчутних поштовхів для трансформаційних процесів. Зокрема, такої складової цієї Угоди, як реформування судоустрою в Україні. Система судоустрою найчастіше піддається впливу та змінам. Проте не всі нововведення мають, на жаль, лише позитивний практичний ефект. На виконання умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС – першим кроком було змінено Конституцію України, яка визначила принципово нову систему судоустрою. Наступним кроком стало введення у лютому 2020 року нових «касаційних фільтрів», які фактично, істотно ускладнили реалізацію права на доступ до правосуддя у розумінні права на доступ до касаційного оскарження. Розгляд такого питання: які наслідки введення «касаційних фільтрів» зазнало суспільство? – має гостру актуальність, тому що по своїй суті така новела в Конституції України та процесуальному законодавстві фактично призвела до встановлення дворівневої системи судоустрою. Обґрунтування Верховного Суду як суду права та утвердження сильної апеляційної інстанції наразі призводить до певного дисбалансу, адже певні проблеми судової влади на першому та другому рівні у поєднанні з закритістю Верховного Суду призводить до наявності великої кількості необґрунтованих рішень (невірне застосування норма матеріального та/або процесуального права) та порушення прав людини в цілому. Через те, що проблематика доступу до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції тісно пов’язана із розумінням права особи на доступ до правосуддя, саме тому виникла необхідність більш детального занурення у проблематику реалізації права на доступ до правосуддя у контексті права на касаційне оскарження. Крім того, постав теоретичний виклик, щодо аналізу самого механізму касаційного оскарження, який передбачений в процесуальному законодавстві з погляду його пропорційності, оскільки будь-яке законодавче регулювання чи обмеження повинні переслідувати легітимну мету та бути необхідними та пропорційними обмеженню права, не обмежуючи його настільки що порушується сама суть права. Тому процесуальні норми підлягають теоретичному аналізу з погляду порушення самої суті права. Окреслення цих проблемних питань стоїть у тісному взаємозв’язку з ефективністю захисту та відновлення порушених прав, а тому є актуальними на сучасному етапі. Наукова робота є однією з перших спроб комплексного аналізу цієї проблеми, в межах якої: акумульовано та проаналізовано підходи до розуміння права на доступ до правосуддя в конституційно-правовому аспекті; сформовано та теоретично обґрунтовано висновки щодо сутності, становлення та розвитку права на доступ до правосуддя в Україні; з’ясовано місце та роль права на доступ до правосуддя в контексті захисту прав людини; розкрито роль права на доступ до правосуддя, в тому числі право на доступ до суду касаційної інстанції в контексті захисту прав і свобод громадянина; обґрунтовано, що право на доступ до правосуддя необхідно розглядати не тільки з точки зору принципу права, а й з погляду фундаментального права особи на доступ до правосуддя та отримання дійсно правосудного рішення; визначено, що право на доступ до правосуддя є невід’ємним елементом категорії прав людини та перебуває у безпосередньому зв’язку; визначено конституційно-правову природу права на доступ до суду касаційної інстанції; проаналізовано досвід конституційно-правового регулювання доступу до касаційного оскарження в країнах ЄС і США; виявлено проблемні моменти в реалізації права на доступ до правосуддя в країнах ЄС та США; досліджено практичні шляхи розв’язання проблем доступу до правосуддя в країнах ЄС та США та визначено можливості застосування цих підходів у національній практиці; висвітлено міжнародні стандарти права на доступ до правосуддя в практиці Європейського суду з прав людини та Венеційської Комісії; проаналізовано співвідношення конституційної скарги та касаційної скарги в контексті права на доступ до правосуддя; запропоновано шляхи вирішення низки практичних проблем реалізації права на доступ до правосуддя в аспекті можливості касаційного оскарження; обґрунтовано необхідність удосконалення існуючої системи судоустрою як на законодавчому, так і на конституційному рівнях. У роботі висвітлюються основні проблеми, пов'язані з реалізацією права на доступ до правосуддя в Україні, та запропоновані шляхи вдосконалення системи судоустрою, зокрема в частині касаційного оскарження. Особлива увага приділяється питанням юридичної визначеності та рівності в судовому процесі. Дисертаційне дослідження складається з 2-х розділів. Перший розділ присвячено теоретичним та конституційно-правовим основам права на доступ до правосуддя: визначення природи суду касаційної інстанції; проаналізовано теоретичне підґрунтя права на доступ до правосуддя в контексті практики національних судів так і іноземних країн, зокрема: США, Франція, Німеччина. Крім того, виявлено проблемні питання доступу до правосуддя в цих країнах та шляхів їх вирішення. На підставі досвіду цих країн виокремлено можливі шляхи вдосконалення національного законодавства. Окрему увагу було приділено аналізу позицій Європейського суду з прав людини з метою поглибленого вивчення окресленої тематики. Приділено увагу історичному розвитку права на доступ до правосуддя через призму тематичних 4-ох хвиль, а саме 1) рівності доступу до правових послуг; 2) структурної нерівності в судовій системі; 3) неформального правосуддя; 4) запобігання та вирішення спорів; 5) ефективності та конкуренції з метою зниження судових витрат в судовій системі. Проаналізовано та сформульовано взаємозв’язок права на доступ до правосуддя із основоположним принципом права, а саме верховенством права, й, зокрема, таким його складовим елементом як принцип законності; обґрунтовано, що право на доступ до правосуддя за своєю сутністю є не лише принципом судочинства. Другий розділ за своєю сутністю має здебільшого практичний характер, позаяк проблеми доступу до правосуддя розглядались вже у нерозривному зв’язку із судовою діяльністю. Проаналізовано сутність та значення Верховного Суду, як найвищого суду в судоустрої України не тільки з теоретичного боку, а й через аналіз відповідної судової практики, що є прямим відображенням ключової думки самого Верховного Суду. Досліджено механізми касаційного оскарження в Україні та обґрунтовано практичні проблеми реалізації права на доступ до касаційного оскарження. Досліджено механізм касаційного оскарження в країнах з різними правовими системами та правовими традиціями, зокрема: США, Франція, Німеччина та проведено порівняльний аналіз цих механізмів з правовим механізмом касаційного оскарження в Україні. Сформульовано та проаналізовано механізм взаємодії Верховного Суду та Конституційного Суду України в контексті реалізації права на доступ до правосуддя. Проаналізовано висновок Конституційного Суду України щодо визнання неконституційною норму, яка передбачала надмірно високу ставку судового збору за касаційне оскарження. Обґрунтовано невідповідність вимог щодо можливості касаційного оскарження в Україні принципам юридичної визначеності та рівності осіб (за майновим критерієм). Обґрунтовано необхідність перегляду норм, які регламентують доступ до касаційного оскарження не тільки з точки зору розуміння Верховного Суду як екстраординарної інстанції, а й з позиції пропорційності обмежень, щоб не було порушено саму суть права на доступ до правосуддя. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати і зроблені висновки надалі можуть бути використані: – у науково-дослідній сфері – для дослідження особливостей і проблемних теоретичних питань правового регулювання реального доступу до Верховного Суду, як касаційної інстанції та ефективного захисту прав людини ; – у правотворчості та практичній діяльності – при опрацюванні законопроєктів щодо внесення змін до процесуальних кодексів в частині підстав для касаційного оскарження.