Відповідальність за порушення норм податкового законодавства

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню питань юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Визначено інституційну оформленість юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Наголошується, що це складне, багатоаспектне за змістом явище є інститутом податкового законодавства. Саме комплексність, що притаманна юридичній відповідальності за порушення податкового законодавства, дозволяє виділити останню в окремий інститут податкового права. Встановлено два основні механізми забезпечення дотримання вимог законодавства – заохочення та примус. Однією із механік реалізації примусу є притягнення порушника законодавчих норм до юридичної відповідальності. Безперечно, щоб стримуючий ефект примусу був максимальним, притягнення до відповідальності порушника податкового законодавства має бути невідворотним. Невідворотність відповідальності є дієвим спонукальним засобом дотримання вимог законодавства, зокрема, у державах, які як правові перебувають на етапі свого активного становлення та утвердження принципу верховенства права. У податково-правовому регулюванні малоймовірним є забезпечення неухильного дотримання законодавчих приписів без конкретного санкційного механізму. У зв’язку із цим при конструюванні податково-правових норм, що визначають правила притягнення порушників податкового законодавства до юридичної відповідальності, вкрай потрібно не допускати прогалин, які б робили можливим уникнення платником податків відповідальності за ті чи інші правопорушення. Наголошено, що ефективність дії правової норми, особливо в контексті публічно-правових відносин, пов’язана з: а) фактом нормативного закріплення відповідальності за порушення правила поведінки, або, іншими словами, наявності санкції як елементу норми права, що розглядається нами в цьому розділі; б) можливістю та невідворотністю настання юридичної відповідальності, чому відповідає процедурний та/або процесуальний аспект юридичної відповідальності. Відсутність санкції за невиконання певного обов’язку у сфері публічних відносин, до яких належать і податково-правові відносини, створює ситуацію, за якої норма є неефективною з точки зору її правозастосування, такою, що може бути не виконаною, а сам механізм правового регулювання відповідних суспільних відносин скоріше рекомендаційним ніж загальнообов’язковим. Констатовано, що в науці податкового права поняття «податкова відповідальність» як специфічного різновиду юридичної відповідальності не існує. Натомість вживається доволі комплексна та об’ємна терміносполука «відповідальність за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». Із змісту зазначеного поняття випливає, що контролюючі органи наділені повноваженнями притягати порушників до відповідальності за: а) вчинення власне податкових правопорушень; б) вчинення порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладеного на контролюючі органи. Сформульовано дефініцію поняття «відповідальність за порушення норм податкового законодавства», під яким потрібно розуміти визначену чинним законодавством міру негативних наслідків особистого, організаційного та/або майнового характеру, яку особа порушника може зазнати за результатом притягнення до фінансової, адміністративної або кримінальної відповідальності у зв’язку із порушенням такою особою приписів податкового законодавства. В силу варіативності різновидів юридичної відповідальності кожен із різновидів відповідальності за податкові правопорушення може характеризуватися власним набором особливих ознак, що обумовлюється галузевою специфікою. При цьому наведене вище визначення грунтується на найбільш іманентних ознаках досліджуваного поняття. Описано систему іманентних ознак притягнення платника податків до юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. За результатами дослідження було виокремлено такі ознаки: а) процесуальна/процедурна обрамленість притягнення особи до юридичної відповідальності за податкові правопорушення: мова йде про те, що особу не може бути притягнуто до юридичної відповідальності у позаюрисдикційному порядку. При цьому притягатися до відповідальності платник податків може як в порядку адміністративних процедур, так і в рамках судових процедур; б) поліваріативність різновидів відповідальності за порушення податкового законодавства: за порушення податкового законодавства особу може бути притягнуто до таких різновидів юридичної відповідальності, як фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність; в) невиключність відповідальності: якщо особу за порушення податкового законодавства притягнуто до фінансової відповідальності, то це не означає, що таку особу не може бути притягнуто до інших різновидів юридичної відповідальності (адміністративної та кримінальної відповідальності); г) підвищена міра відповідальності за повторне порушення податкового законодавства: відповідне правило є релевантним як у відношенні до фінансової відповідальності, так і адміністративної та кримінальної відповідальності; ґ) наявність вини: незалежно від різновиду юридичної відповідальності, податкове правопорушення є підставою для притягнення особи до відповідальності тільки за умови наявності вини у діях/бездіяльності такої особи; д) юрисдикційна варіативність: за порушення податкового законодавства особа може притягатися до юридичної відповідальності шляхом реалізації судових процедур у рамках адміністративного судочинства, проваджень із притягнення особи до адміністративної відповідальності, кримінальних проваджень; е) наявність обставин, що звільняють від відповідальності або пом’якшують її: незважаючи на підвищений ступінь імперативності, що властивий регулюванню податкових відносин, за порушення податкового законодавства платник притягається до відповідальності з урахуванням обставин, які можуть пом’якшувати або взагалі виключати таку відповідальність. Окреслено принципи податкового законодавства, які характеризуються як найбільш релевантні вихідні положення в контексті притягнення платника податків до юридичної відповідальності. До таких спеціалізованих принципів податкового законодавства належать: а) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (є найбільш спеціалізованим у контексті комплексного інституту юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства); б) презумпція правомірності рішень платника податків (є вихідним положенням, що, насамперед, орієнтоване на забезпечення інтересів платника податків та отримує безпосередню реалізацію в спірних ситуаціях). Сформовано визначення поняття «процедура притягнення до фінансової відповідальності» та окреслено складові процедури притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Так, процедуру притягнення до фінансової відповідальності можна визначати як регламентований порядок, тобто структуровані в межах стадій права та обов’язки контролюючого органу та платника податків, спрямований на притягнення особи, винної у вчиненні податкового правопорушення, до фінансової відповідальності, дотримання якого є обов’язковою умовою для настання відповідальності. Виділено такі складові процедури притягнення до фінансової відповідальності за порушення норм податкового законодавства: виявлення факту вчинення податкового правопорушення; фіксація факту податкового правопорушення в межах проведення податкової перевірки; формування, надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення; факультативні стадії адміністративного або судового оскарження; виконання рішення про притягнення особи до податкової відповідальності. Визначено поняття «податкове правопорушення», яке слід розуміти як протиправне (вчинене з порушенням податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) платників податків, податкових агентів та інших осіб, за вчинення якого податковим законодавством передбачено застосування заходів фінансово-правової відповідальності. Податкова відповідальність, на відміну від інших публічних видів юридичної відповідальності, таких як кримінальна та адміністративна, має певну специфіку, яка полягає у відмінності цілей її застосування (вона зазвичай покликана лише відновити порушений стан речей та компенсувати завдані порушенням збитки, а не спрямована на виховання порушника).