Теоретико-правові засади функціонування соціальної держави в умовах європейської інтеграції

Abstract

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем становлення в європейських країнах соціальної державності, еволюції соціальної політики об’єднаної Європи в процесі розширення та поглиблення інтеграційного процесу. Наукова робота є однією з перших в загальній теорії права робіт, що присвячена комплексному дослідженню питань, пов’язаних із визначенням теоретико-правових засад функціонування соціальної держави в умовах європейської інтеграції. З’ясовано, що процес становлення й розвитку соціальної держави обумовлений політичними і соціально-економічними процесами в рамках національних держав, а отже має свої унікальні відправні точки в кожній країні: їхні політичні аргументи були визначені різними національними проблемами з економічним, політичним і ціннісним контекстом, а попередні інституційні рішення визначали подальший прогрес. Встановлено, що вплив соціальної держави є всеосяжним, він позначається на можливостях усіх верств суспільства, а не лише тих, хто наразі претендує на певні пільги. Для більшості соціальних груп те, що вони отримують протягом життя від соціальної держави в цілому може бути зіставлене з їхнім власним внеском. Лише верхній дециль розподілу доходів висуває відносно менші вимоги до систем соціального забезпечення, тоді як нижній дециль отримує відносно більше. Доведено, що під моделлю соціальної держави слід розуміти певний образ конкретної країни, який визначають суб’єкти, джерела, обсяги і напрями фінансування соціальної сфери. Моделі соціальної держави різняться залежно від меж втручання держави у соціальну, економічну, а знедавна – і в екологічну сфери і має на меті забезпечення добробуту суспільства в цілому. На сьогодні не існує єдиної уніфікованої моделі соціальної держави, так як кожна національна модель має своє історичне підґрунтя, принципи, якими оперує, а також спирається на економічні, політичні і культурні особливості країн, яким вона притаманна. Як наслідок, кожна модель соціальної держави є певною мірою неповторною, однак, у зв’язку із плином часу та інтеграційними і глобалізаційними процесами, з’являються і змішані моделі соціальної держави, яким притаманні риси декількох моделей. Обґрунтовано, що трансформація ліберальної моделі правової держави у соціальну, а згодом – у соціально-екологічну модель супроводжується не заміною попередніх функцій, а розширенням їх спектру, удосконаленням правових механізмів їх реалізації. Наслідком процесу розширення змісту концепції демократичної, соціальної, правової держави за рахунок екологічного виміру є формування нової ідентичності європейських держав і Європейського Союзу в цілому. Надано додаткової аргументації висновку про те, що виокремлення нових європейських моделей соціальних держав, зокрема південно-європейської (середземноморської), а в майбутньому – східноєвропейської моделей, пов’язано з процесами демократизації та сприйняття країнами усталених цінностей європейської цивілізації. Встановлено, що спільні соціальні цінності є невід’ємною складовою європейської ідентичності, що виступає фундаментом європейського об’єднавчого проекту. Європейська історія – це успішний процес «соціальної конвергенції», який відбувається в міру зміцнення економік держав-членів ЄС. У цьому процесі важливу роль відіграють європейські норми, правила і керівні принципи ЄС. Таке зближення є свідченням міцності спільних європейських соціальних цінностей, бажання та здатності Європейського Союзу підтримувати їхній розвиток.