Використання водних біоресурсів в Україні: деякі проблеми практики

Abstract

Практика використання водних біоресурсів на підставі режиму рибогосподарської експлуатації є загальнопоширеною в Україні: на початок 2020 року в межах країни діяло 398 таких режимів. Однак, незважаючи на значну поширеність режимів та наявність відповідної законодавчої бази для їх правового регулювання, на практиці користувачі, яким надаються режими, зіштовхуються з різноманітними проблемами, що негативно впливають на їх господарську діяльність. Однією з таких проблем є намагання працівників органів внутрішніх справ та прокуратури притягнути таких користувачів до кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, що передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України. На підставі аналізу рішень Верховного суду України зроблено висновок про безпідставність та необґрунтованість намагань певних державних органів притягнути до кримінальної відповідальності користувачів, які здійснюють діяльність на водоймах відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта, в результаті чого здійснюється протиправний вплив на законну господарську діяльність суб’єктів рибного господарства. Крім того, суд виходить з того, що при отриманні Режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта користувачам надаються у користування лише водні біоресурси, а не водний об’єкт чи земля під водою. Оскількі виходячи із положень законодавства, що регулюють порядок встановлення режимів рибогосподарської експлуатації, не містять обов’язкової умови про необхідність мати правовстановлюючі документи на право користування водним об’єктом та земельною ділянкою для отримання погодження Режиму.

Практика использования водных биоресурсов на основании режима рыбохозяйственной эксплуатации общераспространена в Украине: на начало 2020 года в пределах страны действовало 398 таких режимов. Однако, несмотря на значительную распространенность режимов и наличие соответствующей законодательной базы для их правового регулирования, на практике пользователи, которым предоставляются режимы, сталкиваются с различными проблемами, негативно влияющими на их хозяйственную деятельность. Одной из таких проблем есть попытки работников органов внутренних дел и прокуратуры привлечь таких пользователей к уголовной ответственности за самовольное занятие земельного участка, что предусмотрено статьей 197-1 Уголовного кодекса Украины. На основании анализа решений Верховного суда Украины сделан вывод о безосновательности и необоснованности попыток определенных государственных органов привлечь к уголовной ответственности пользователей, осуществляющих деятельность на водоемах в соответствии с режимом рыбохозяйственной эксплуатации водного объекта, в результате чего осуществляется противоправное влияние на законную хозяйственную деятельность ектов рыбного хозяйства. Кроме того, суд исходит из того, что при получении Режима рыбохозяйственной эксплуатации водного объекта пользователям предоставляются только водные биоресурсы, а не водный объект или земля под водой. Поскольку, исходя из положений законодательства, регулирующих порядок установления режимов рыбохозяйственной эксплуатации, не содержат обязательного условия о необходимости иметь правоустанавливающие документы на право пользования водным объектом и земельным участком для получения согласования Режима.