Кримінальна відповідальність за сексуальне насильство

Abstract

Дисертація є чи не найновішим в Україні теоретико-правовим науковим дослідженням, що присвячене кримінальній відповідальності за сексуальне насильство. Актуальність теми зумовлена тим, що суспільні та міжнародно-правові зміни, зокрема прийняття Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, а також Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, покладають на державу обов’язок їх урахування у сфері захисту сексуальної свободи та сексуальної недоторканості людини. Це обумовлює актуальність проблематики кримінальної відповідальності за сексуальне насильство, що породжує низку питань, пов’язаних як з елементами складу кримінального правопорушення, так і зі встановленням і призначенням покарання за цей злочин, а також звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання за сексуальне насильство та застосуванням інших заходів кримінально- правового характеру. Численні зміни до статей КК України, що передбачають відповідальність за посягання на сексуальну свободу й сексуальну недоторканість, призвели до ускладнення в розумінні елементів складу сексуального насильства, а також потягли за собою такі негативні наслідки, як наявність колізій і прогалин. Таким чином, постала необхідність концептуального дослідження цього складу кримінального правопорушення, а також нового погляду на елементи його складу й питання, пов’язані з кримінально-правовими засобами за його вчинення. З метою всеосяжного дослідження кримінальної відповідальності за сексуальне насильство у роботі досліджено всі ознаки кожного елемента складу злочину сексуального насильства, подано їх визначення та охарактеризовано їх зміст. Кримінально-правові засоби було розглянуто і проаналізовано у співвідношенні до сексуального насильства як кримінального правопорушення. Проведено вичерпне дослідження та зроблено теоретично обґрунтовані висновки щодо караності та призначення покарання, питань застосування звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання за сексуальне насильство та інших заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили досліджуване кримінальне правопорушення. Проаналізовано низку міжнародно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту сексуальної свободи та сексуальної недоторканості. Весь їх обсяг поділено на дві групи: 1) засоби міжнародно- правового захисту сексуальної свободи та сексуальної недоторканості в мирний час; 2) засоби міжнародно-правового захисту сексуальної свободи та сексуальної недоторканості у воєнний час. Ґрунтовне вивчення останніх дало автору змогу виокремити ознаки та надати свої пропозиції щодо втілення їх у національному законодавстві. Доведено, що сексуальне насильство має досить поширений характер і у мирний час існування держав, але у воєнний час такий вид злочину стає зброєю в руках ворога, і потерпілі особи потребують особливого захисту як на національному рівні, так і на міжнародно-правовому рівні. Крім того, досліджено питання елементів складу сексуального насильства як кримінального правопорушення за статтею 153 КК України. Склад кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею, опрацьовано як у його власному змісті, так і у співвідношенні з текстом проєкту нового Кримінального кодексу України, розробленого робочою групою з питань розвитку кримінального права. У межах дослідження структури елементів складу кримінального правопорушення обрано підхід, за 4 яким їх досліджують у такій послідовності: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона. Розкрито зміст і основні ознаки суб’єкта кримінального правопорушення, передбаченого статтею 153 КК України. Розглянуто прояв у нього ознак, що притаманні загальному суб’єкту, до того ж розкрито питання про можливу наявність у нього додаткової ознаки, яка б свідчила, що він є спеціальним. Розвинуто ідею, що кримінально каране сексуальне насильство може бути вчинене виключно фізичною особою, однак кримінально-правові засоби можуть бути покладені і на юридичну особу у виняткових випадках. Доведено, що така особа повинна бути осудною; у випадках, коли фізичний чи психічний стан впливає на осудність, це потрібно враховувати під час кваліфікації. Окреслено вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність за досліджуване кримінальне правопорушення, встановлено співвідношення суб’єкта з віком особи, що є потерпілою від цього кримінального правопорушення. Також охарактеризовано кожну ознаку спеціального суб’єкта, утвореного на підґрунті кожного окремо дослідженого кваліфікованого складу цього кримінального правопорушення. У роботі розглянуто об’єкт кримінального правопорушення, передбаченого статтею 153 КК України, встановлено, що ними є суспільні відносини, які забезпечують реалізацію особою його права на сексуальну свободу та сексуальну недоторканість. Доведено, що більш точним і всеосяжним є термін «сексуальне насильство» на противагу існуючому в теорії кримінального права «статеве насильство». Окрему увагу приділено потерпілій особі. Визначено, що характеристика потерпілої особи впливає на кваліфікацію. Виокремлено ознаки й дано поняття кожній такій характеристиці. Особливу увагу приділено об’єктивній стороні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 153 КК України. Установлено, що із законодавчого визначення сексуального насильства можна вивести дві ознаки об’єктивної сторони, а саме суспільно небезпечне діяння та спосіб його вчинення. Розуміючи юридичну конструкцію складу об’єктивної сторони як діяння та спосіб, зроблено висновок про формальний склад такого злочину. Окреслено дві обов’язкові (невід’ємні) складові суспільно небезпечного діяння в цьому кримінальному правопорушенні. Надано класифікацію допоміжних засобів вчинення таких насильницьких дій сексуального характеру. Розглянуто проблему суперечностей різновидів діянь сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням у тіло іншої особи. Запропоновано дефініції сексуального характеру таких суспільно небезпечних дій, окреслено межі «добровільної згоди». Як логічне обґрунтування не пов’язаності сексуального насильства з проникненням при визначенні діяння злочинним визначено межі проникнення в тіло потерпілої особи. Зосереджено увагу на відмежуванні сексуального насильства за вищезазначеними складовими від інших правопорушень, зокрема від правомірної суспільно не шкідливої поведінки, зґвалтування, хуліганства за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, хуліганства за статтею 296 КК України. Охарактеризовано насильницький спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння. У ході проведеного дослідження проаналізовано 80 складів кримінальних правопорушень, у яких законодавець передбачив насильницький спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння. Такий обсяг дослідження дав змогу виокремити всі способи, якими може бути вчинено кримінальне правопорушення сексуальне насильство. Крім того, було обґрунтовано встановлення причинно- наслідкового зв’язку у випадках, передбачених частиною 5 статті 153 КК України. За результатами такого дослідження сформульовано висновок про необхідність додання примітки з трактуванням тяжких наслідків у контексті частини 5 статті 153 КК України. У межах дослідження складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 153 КК України, проведено також дослідження суб’єктивної сторони. Установлено, що досліджуване діяння (його основний склад і кваліфікований) вчиняється з прямим умислом, за якого особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинити. У випадках матеріального складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 153 КК України, можливе й необережне ставлення до його суспільно необережного наслідку. Детально розкрито суб’єктивну сторону кваліфікованого складу. Доведено, що мотив і мета під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 153 КК України, не є обов’язковими ознаками. Окремо досліджено кримінально-правові засоби за вчинення кримінального правопорушення сексуального насильства. Так, надано характеристику караності та призначенню покарання за такий злочин і проведено порівняльне дослідження, зокрема стосовно покарань як за чинним КК України, так і за проєктом КК України, та кількості вироків суду за статтею 153 КК України. Розглянуто питання звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання за злочин сексуального насильства. У ході дослідження також охарактеризовано інші заходи кримінально-правового характеру. У дисертації сформульовано теоретичні положення та висновки, що їх може бути використано в науково-дослідній роботі для подальшого розроблення теоретичних і прикладних проблем.