Підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу

Abstract

У дисертаційній роботі розглянуто підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу та особливості застосування норм процесуального права. Її теоретичною основою став аналіз загальної характеристики та теоретичних аспектів процедури оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Узагальнено підходи до цього визначення з урахуванням висвітлення складових терміна «іноземний елемент» і матеріальних правовідносин, що розглядаються арбітражем. Поряд з цим розкрито особливості даного органу цивільної юрисдикції, аналізуючи при цьому міжнародне та національне законодавство, а також наукові публікації, оприлюднені в цій галузі. Підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу досліджуються з урахуванням характеристики рішень третейського суду, які можуть бути об’єктами оспорювання в порядку цивільного судочинства. При цьому звертається увага на дискусійність питання про можливість розгляду даної категорії справ у порядку господарського, а не цивільного судочинства. Враховуючи місце міжнародного комерційного арбітражу серед інших органів цивільної юрисдикції, звернено увагу на його властивості як ефективного правового захисту в контексті реалізації права на справедливий суд. Одним із них є проголошена відкритість (гласність) судового розгляду, в тому числі й справ про перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу. Обмеженість реалізації принципу гласності (відкритості) пропонується реалізовувати й при розгляді судами заяв про скасування 3 арбітражних рішень, обґрунтовуючи даний підхід тим, що конфіденційність розгляду справи арбітражем не кореспондується з відсутністю законодавчого встановлення обмеженої відкритості при перегляді рішення такого третейського суду. Відсутність законодавчого закріплення видів та ознак сторін як основних суб’єктів розгляду спору міжнародним комерційним арбітражем визначається як особливість перегляду арбітражних рішень у порядку цивільного судочинства. Це ускладнює з’ясування кола учасників справи третейського розгляду, які мають матеріально-правову та процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи арбітражем. Водночас у дисертаційній роботі аналізуються процедури звернення до суду із процесуальним документом про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та розгляд апеляційним судом такої заяви (клопотання) по суті, а також легітимацію певних процедур у зв’язку з цим. Відкриття провадження у справі про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу є позитивним наслідком дотримання з боку суб’єкта звернення процесуальних вимог, що висуваються національним законодавством до заяви про оскарження рішення зазначеного арбітражу. Підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу поділяються на публічно-правову та приватно-правову групи. Перша характеризується можливістю виходу суду за межі заявлених вимог особи, яка звернулась до суду, незалежно від доводів відповідної заяви. Разом із суперечливістю публічному порядку, до них процесуальне законодавство відносить і виявлення неналежної передачі спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу з огляду на його предмет і законодавчі положення. Наголошується, що реалізація публічно-правових підстав скасування арбітражного акта надає судові повноваження на скасування вказаного рішення незалежно від доводів особи, яка звертається до суду із заявою про оскарження такого рішення. Поряд із цим публічно-правова група підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу обумовлена необхідністю досягнення публічного інтересу при оцінці діяльності такого третейського суду з боку компетентного суду держави, котрий здійснює перегляд вказаного акта. Підстави приватно-правової групи застосовуються за умови заявлення про них юридично-заінтересованими суб’єктами в процесуальному документі, що подається до суду. При розгляді суперечливості публічному порядку України як підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу зазначається про невизначеність у національному законодавстві її змісту. На основі аналізу наукових джерел робиться висновок, що можливий вихід суду за межі доводів і заперечень учасників справи дозволяє стверджувати про прагнення законодавця реалізувати втручання держави в особі компетентного суду у правовідносини приватно-правового характеру без урахування позиції зазначених суб’єктів. Суперечливість рішення міжнародного комерційного арбітражу публічному порядку України передбачає можливість його тлумачення в розширеному значенні. Послідовність характеристики публічно-правових підстав для скасування рішення вказаного третейського суду призвело до необхідності приділити увагу невідповідності предмета спору вирішенню міжнародному комерційному арбітражу з урахуванням, як і в дисертаційній роботі в цілому, основних засад методології наукового пізнання. У ній обґрунтовується необхідність дотримання правил законодавчої техніки при застосуванні підстави для скасування арбітражного рішення, передбаченого п.п. «а» п. 2 ст. 459 ЦПК України. У зв’язку з цим вказується на необхідність уніфікації національних нормативних актів до єдиного визначення як критерію відповідності спору саме предмета, а не об’єкта останнього. Визначення змісту підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу пов’язується з аналізом матеріальних аспектів правовідносин сторін угоди, спір щодо якої є предметом арбітражного розгляду. Це виступає передумовою можливості аргументації відсутності компетентності арбітражу відносно розгляду ним того чи іншого спору.