Теоретико-прикладні проблеми діяльності військових адміністрацій в Україні

Abstract

Досліджується історичні передумови виникнення збройного (воєнного) конфлікту між російською федерацією та Україною у 2014 році, який розпочався з окупації Автономної Республіки Крим та частково території Донецької та Луганської областей і продовжується на даний час з 24 лютого 2022 року у формі повномасштабної збройної агресії, що становить загрозу національній безпеці України. Автор аналізує національне законодавство України у сфері правового регулювання діяльності тимчасових державних органів – військових адміністрацій, яке було чинним до 2014 року, та вказує, що у вказаний період не було унормовано порядку створення та організації діяльності і визначення їх повноважень. Зазначається, що існуюча в Україні до 2014 року структура та організація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування виявилися неефективними для запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян під час воєнного стану. Звертається увага на існуючі відмінності між військовими адміністраціями різних рівнів (обласних, районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів) і виокремлюються критерії цих відмінностей. Вказується, що розуміння зазначених відмінностей сприятиме відновленню і забезпеченню діяльності та стійкості органів системи публічного адміністрування в умовах реального збройного конфлікту та правового режиму воєнного часу. Наголошується на окремих проблемних питаннях у сфері нормативно-правового регулювання діяльності військових адміністрацій, зокрема, вказується на наявність у відповідному законодавстві неактуальних норм, що не відповідають сучасним реаліям, та необхідність їх визнання такими, що втратили чинність, на потребу у внесенні змін до законодавства щодо комплектування військових адміністрацій у прикордонних регіонах та у регіонах, де ведуться бойові дії, виключно військовослужбовцями, а також термінової розробки і затвердження необхідних підзаконних нормативно-правових актів для реалізації вимог відповідних законодавчих актів у цій сфері. Робиться висновок, що забезпечення належної організації і діяльності військових адміністрацій під час правового режиму воєнного стану є необхідною умовою стабільності здійснення публічного управління у відповідних регіонах, на території яких ведуться (або потенційно можуть вестися) бойові дії.