Кримінально-правова характеристика декларування недостовірної інформації

Abstract

У дисертації вирішене наукове завдання, що полягає у розкритті факторів соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації; дослідженні об’єктивних та суб’єктивних ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК; з’ясуванні особливостей застосування покарання за декларування недостовірної інформації; наданні обґрунтованих пропозиції з удосконалення редакції ст. 366-2 КК. У першому розділі розглянуто фактори соціальної обумовленості криміналізації декларування недостовірної інформації. Визнається, що таке рішення законодавця узгоджується із міжнародно-правовими актами у сфері протидії корупції, з висновками Венеційської комісії, зокрема щодо того, що зважаючи на ситуацію з корупцією в Україні запровадження надзвичайних заходів для її виправлення може бути визнано необхідним і виправданим. У роботі наголошується на тому, що важливою складовою механізму запобігання та протидії корупції виступають не тільки положення КК, які встановлюють відповідальність за вчинення корупційних діянь, а й приписи, які передбачають відповідальність за діяння, які сприяють корупційним проявам. У той же час мотивами та метою декларування недостовірної інформації у тому числі можуть бути й прагнення особи приховати у її поведінці прояви корупційних деліктів. Наявність цих суб’єктивних факторів внесення недостовірної інформації у декларацію визнається обставиною, що впливає на оцінку ступеня суспільної небезпечності цього діяння, та обґрунтовує доцільність його криміналізації. Що ж стосується внесення у декларацію недостовірної інформації з інших мотивів, то у роботі наводяться аргументи щодо можливості визнання такого діяння малозначним на підставі ч. 2 ст. 11 КК. Втім, такі випадки не мають впливати на загальну оцінку ступеня суспільної небезпечності цього діяння. У другому розділі досліджуються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК. Родовим об’єктом, кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVII Особливої частини КК, пропонується визнавати суспільні відносини у сфері правомірного здійснення (реалізації) службовими особами або особами, що надають публічні послуги, наданих їм повноважень (прав та обов’язків) або використання пов’язаних з ними можливостей. Основним безпосереднім об’єктом декларування недостовірної інформації визнаються суспільні відносини у сфері законодавчо врегульованого порядку подання декларації суб’єктами декларування. Особливість додаткового факультативного об’єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України, вбачається в тому, що його не конкретизовано. Втім, зважаючи на мету вчинення декларування недостовірної інформації ним можуть виступати суспільні відносини, посягання на які пов’язано з цим діянням, а саме суспільні відносини, на які посягають корупційні делікти та загальнокримінальні майнові кримінальні правопорушення. Предметом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України, визнається декларація, яка подається особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Визнається, що декларації притаманні усі ознаки предмету кримінального правопорушення (фізична, соціальна, економічна та юридична), до того ж її слід визнавати офіційним документом документи. У зв’язку з цим під декларацією, як предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК, пропонується розуміти офіційний електронний документ, що заповнюється на офіційному вебсайті НАЗК відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» й Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та подається особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється фінансовий моніторинг способу життя суб’єкта декларування, його доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру. Звертається увага на те, що у Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК, виділено три типи декларацій: а) щорічна декларація; б) декларація при звільненні та в) декларація кандидата на посаду. Втім, наводяться аргументи, що остання не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК. Обґрунтовується недоцільність притягнення до кримінальної відповідальності у разі зазначення у декларації більшої вартості об’єкта декларування порівняно з його реальною вартістю, а також аргументується доцільність виключення кримінальної відповідальності за невнесення до декларації відомостей про наявність фінансових зобов’язань. Пропонується замінити у ст. 366-2 КК умовну одиницю обчислення недостовірних відомостей про вартість об’єкта декларування з поняття «прожитковий мінімум для працездатних осіб» на «неоподатковуваний мінімум доходів громадян». З урахуванням співвідношення розмірів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб» та «неоподатковуваного мінімуму доходів громадян» вбачається доцільним у разі впровадження останнього, його коефіцієнт збільшити в два рази від розміру, зазначеному в ст. 366-2 КК України.