Правова охорона довкілля в умовах децентралізації

Abstract

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових засад охорони довкілля в децентралізаційних умовах. У роботі розкривається зміст концепцій місцевого самоврядування з точки зору їх екологічної прийнятності, визначається можливість застосування концепцій в сучасних умовах. Аналізуються напрями і результати реформи децентралізації 2014 року в Україні з точки зору її реального та потенційного впливу на екологічні правовідносини, які стосуються сфери поводження з побутовими відходами, охорони рідкісних об’єктів тваринного, рослинного світу та регіональної охорони природно-заповідного фонду України. Встановлюється взаємозв’язок між концепцією сталого розвитку суспільних відносин і децентралізаційними тенденціями в прийнятті екологічних рішень. Розглядається передовий екологічний досвід країн Європейського Союзу, історія яких зазнала реформування системи органів місцевого самоврядування за принципом децентралізації владних повноважень, та можливе застосування цього досвіду у вітчизняних реаліях. У результаті здійсненого дослідження вироблено низку висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Зокрема, у дисертації вперше було розглянуто відомі концепції місцевого самоврядування з точки зору їх потенційного впливу на реалізацію екологічної політики в Україні. Відповідно до цього констатовано, що: теорія вільної громади розглядається як неприйнятна в контексті реалізації екологічних рішень через те, що штучні, а отже всі об’єднані територіальні громади (штучного походження), створені паралельно з новим адміністративно-територіальним устроєм, не зможуть наділятися правами щодо вирішення питань місцевого значення. Так само, неприйнятною через розгляд інституту місцевого самоврядування як різновиду державної влади, особливо в питаннях охорони навколишнього природного середовища, є і державницька концепція. Екологічні проблеми, в переважній більшості, виникають локально і оптимальним рівнем вирішення цих проблем є місцевий. Тож, для їх ефективного врегулювання органи місцевої влади повинні бути наділені певною автономією повноважень, чого не передбачає вищезазначена концепція. Концепція муніципального дуалізму виключно на теоретичному рівні може слугувати надійним підґрунтям проведення виваженої екологічної політики, бо передбачає переміщення на локальний рівень державних повноважень і наближує державну владу до інтересів громадян. У цьому випадку екологічні рішення зможуть продукуватись як на місцевому рівні, так і на центральному, що цілком задовольняє екологічні потреби. Та незважаючи на це, концепція муніципального дуалізму характеризується високим рівнем амбівалентності, існують ризики, що в майбутньому вона може перетворитись, фактично, у державницьку. Децентралізаційна реформа 2014 року в Україні закладає в основу громадівську концепцію місцевого самоврядування. Створення об’єднаних територіальних громад, впровадження фінансової децентралізації, запровадження механізму громадського бюджету (бюджету участі) повністю відповідають громадівській концепції місцевого самоврядування. Зокрема, встановлено, що дана концепція може мати значний позитивний ефект у питаннях реалізації екологічної політики. Теорія соціального обслуговування або належного врядування також містить вагомий потенціал для сфери довкілля, бо вбачає відносини між державою та громадянами як партнерські, де завдання держави визначаються в процесі дискусії, а відповідальність розподіляється між суспільством і державою. Деякі аспекти впровадження цієї теорії вже задекларовані Дорожньою картою щодо впровадження Люксембурзької декларації та середньостроковим планом пріоритетних дій уряду до 2020 року. З’ясовано, що дана теорія може застосовуватись паралельно з громадівською.