Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://dspace.nlu.edu.ua/jspui/handle/123456789/19584
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Nevelska-Hordieieva, O. | - |
dc.contributor.author | Harmash, L. | - |
dc.contributor.author | Voitenko, D. | - |
dc.date.accessioned | 2023-03-31T06:52:44Z | - |
dc.date.available | 2023-03-31T06:52:44Z | - |
dc.date.issued | 2022 | - |
dc.identifier.citation | Nevelska-Hordieieva O. Deductive conclusions in legal argumentation /O. Nevelska- Hordieieva , L. Harmash , D. Voitenko // Cogency. - 2022. - Vol. 14, Num. 1. - P. 29–49. | uk_UA |
dc.identifier.uri | https://dspace.nlu.edu.ua//jspui/handle/123456789/19584 | - |
dc.description.abstract | Розрізняються два терміни «доказ» – доказ у широкому значенні та доказ у вузькому юридичному значенні. Перше – це підтвердження встановлення істини, тобто відповідність між твердженням та дійсністю, другий – доказ для переконання судді та присяжних засідателів, що заяви є правдивими. Водночас можна розглядати доказ у вузькому значенні з трьох сторін: а) як засіб переконання, б) як основу переконання і в) як процес доказування. Оскільки судові докази повинні відповідати не лише правовим, а й логічним вимогам, в даній статті досліджується використання юристами правил логічного висновку. У цьому дослідженні автори зосереджуються на дедукції в юридичних працях. Дедукція як один із видів опосередкованих висновків є найпоширенішою формою логічного мислення у юридичної діяльності. Ціль дослідження – розглянути тонкощі застосування дедуктивних висновків у процесі доказування. Для аналізу задіяні міркування юристів для захисту обвинувачених у судовому процесі, як відомих, так і сучасних, а також побудови міркувань літературними героями у художніх твори. Показано, що правильна побудова дедуктивних висновків забезпечує ефективність аргументації. На наведених прикладах чітко проглядається комплексне використання дедуктивних умов у юридичній аргументації. Юристи послідовно застосовують силогізми, плавно переходячи від одного виду до іншого, поєднуючи категоричний силогізм або суто умовний силогізм з умовно-категоричним або розділово-категоричним силогізмом. Процес доказу не складається з одного дедуктивного умовиводи, а з'єднує в послідовний ланцюжок різні силогізми, забезпечуючи ефективність судової аргументації. | uk_UA |
dc.language.iso | en | uk_UA |
dc.publisher | НЮУ ім. Ярослава Мудрого | uk_UA |
dc.subject | дедукція | uk_UA |
dc.subject | аргументація | uk_UA |
dc.subject | силогізм | uk_UA |
dc.subject | доказ | uk_UA |
dc.subject | доведення | uk_UA |
dc.subject | висновок | uk_UA |
dc.subject | deduction | uk_UA |
dc.subject | syllogism | uk_UA |
dc.subject | argumentation | uk_UA |
dc.subject | evidence | uk_UA |
dc.subject | proof | uk_UA |
dc.subject | conclusion | uk_UA |
dc.title | Deductive conclusions in legal argumentation | uk_UA |
dc.type | Book chapter | uk_UA |
Розташовується у зібраннях: | Наукові статті кафедри філософії |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Nevelska-Hordieieva_29–49.pdf | 260.54 kB | Adobe PDF | ![]() Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.