Правові засади альтернативних способів урегулювання агроекспортних спорів

Abstract

Агробізнес є вагомою складовою української економіки та відіграє величезну роль в структурі експорту. Основними сільськогосподарськими культурами, що експортуються та роблять Україну одним із світових лідерів є зернові та кормові культури, такі як пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник, а також цукровий буряк, тютюн, бобові, фрукти й овочі. Разом зі зростом експорту кожного року збільшується кількість міжнародних контрактів за якими вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники здійснюють поставку як сировини, так і готової аграрної продукції по всьому світу. Проте й у зовнішньоекономічних договорах виникають суперечки повʼязані з невиконанням або неналежним виконанням сторонами умов таких договорів, як наприклад, спори повʼязані з порушенням строків поставки товару, несвоєчасною оплатою за товар, невідповідності якості та кількості поставленого товару умовам договору, порядком розрахунку демереджа та його стягнення тощо. Агроекспортні спори відносяться до міжнародних комерційних спорів та являють собою протиріччя між суб’єктами господарсько-торговельної діяльності різних держав, що виникають із договірних правовідносин з реалізації сільськогосподарської продукції під час зовнішньоторгівельної діяльності. Визначальними рисами таких спорів є: 1) наявність іноземного елемента, тобто суб’єкти господарювання належать до різних держав із різними правовими, економічними та соціальними системами; 2) предметом спору є сільськогосподарська продукція, з приводу якої виник конфлікт між сторонами, це може бути як сировина, так і готова продукція; 3) відсутність єдиного міжнародного органу, який вирішував би такі комерційні спори; 4) є наслідком невиконання або неналежного виконання умов зовнішньоекономічного договору. Привабливість альтернативних способів вирішення агроекспортних спорів безпосередньо залежить від можливості фактичного виконання й реалізації досягнутих домовленостей, враховуючи те, що в такому спорі присутній міжнародний елемент, суб’єкти перебувають в різних юрисдикціях тому дуже часто присутня відмінність законодавчого врегулювання альтернативних способів вирішення спорів в різних країнах світу, що в свою чергу призводить до труднощів під час виконання взаємної угоди. Одними з найпоширеніших альтернативних способів вирішення агроекспортних спорів, які сьогодні успішно застосовують у багатьох країнах світу та привертають увагу представників вітчизняного агробізнесу, є міжнародний комерційний арбітраж та медіація. Використання зазначених альтернативних способів урегулювання агроекспортних спорів мають позитивний ефект, оскільки саме такі способи дозволяють скоротити строк розгляду справ, зменшити судові витрати, скоротити навантаження судів, досягти балансу інтересів сторін, що конфліктують.