Хозяйственная правосубъектность государственных предприятий

Abstract

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 – «хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право». – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2012. Диссертация посвящена исследованию проблем хозяйственной правосубъектности государственных предприятий. Выделены этапы исторического развития хозяйственной правосубъектности государственных предприятий. Обоснованно стратегическое значение для решения проблем хозяйственной правосубъектности государственных предприятий органической концепции правопонимания и правового институционализма. Сформулировано хозяйственно-правовую концепцию комбинационной (компромиссной) теории правосубъектности. Аргументировано существование конституционных предпосылок для обеспечения хозяйственной самостоятельности государственных предприятий, в основе которых лежит заложенный в Конституции Украины принцип «разрешено все, что не запрещено». Обосновано на основе Конституции предложение о восхождении от категории «юридический институт» к категории «правовой институт», сформулировано понятие хозяйственно-правового института. Усовершенствовано определение понятия хозяйственной правосубъектности. Получили дальнейшее развитие теоретические разработки структуры хозяйственной правосубъектности, обосновано соотношение хозяйственной правосубъектности, организационно-правовой формы и правового института. Обосновано, что по экономико-правовой сущности предприятие - первичный хозяйственно-правовой институт. Это обстоятельство квалифицировано как основную составляющую в обосновании хозяйственно-правовой самостоятельности государственного предприятия. Аргументировано, что государственное предприятие является одновременно и субъектом, и объектом права в дополнительном, чем это предусмотрено в действующем законодательстве, контексте. Получила подальше развитие теория оперативного управления, которую предложено развить до теории хозяйствования. Обосновано соотношение понятий предприятия и юридического лица как субъекта права и первичной организационно-правовой формы. Получила подальше развитие теория коллектива Венедиктова. Разработаны предложения по внедрению в законодательство синдикалистской концепции внутренней организации государственного предприятия и его участия в вертикальных отношениях и законодательному обеспечению хозяйственной самостоятельности государственных предприятий.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – «господарське право, господарсько-процесуальне право». – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2012. Дисертація присвячена дослідженню проблем господарської правосуб’єктності державних підприємств. Виокремлено етапи історичного розвитку господарської правосуб’єктності державних підприємств. Обґрунтовано стратегічне значення для вирішення проблем господарської правосуб’єктності державних підприємств органічної концепції праворозуміння та правового інституціоналізму. Сформульовано господарсько-правову концепцію комбінаційної (компромісної) теорії правосуб’єктності. Аргументовано існування конституційних передумов для забезпечення господарської самостійності державних підприємств, основу яких складає закладений у Конституції України принцип «дозволено все, що не заборонено». Обґрунтовано на основі Конституції пропозицію про сходження від категорії «юридичний інститут» до категорії «правовий інститут», сформульовано поняття господарсько-правового інституту. Удосконалено визначення поняття господарської правосуб’єктності. Дістали подальший розвиток теоретичні розробки щодо структури господарської правосуб’єктності, обґрунтовано співвідношення господарської правосуб’єктності, організаційно-правової форми та правового інституту. Обґрунтовано, що за економіко-правовою сутністю підприємство – первинний господарсько-правовий інститут; цю обставину кваліфіковано як основну складову в обґрунтуванні господарсько-правової самостійності державного підприємства. Аргументовано, що державне підприємство є одночасно і суб’єктом, і об’єктом права в додатковому, ніж це передбачено у чинному законодавстві, контексті. Дістала подальший розвиток теорія оперативного управління, яку запропоновано розвинути до теорії господарювання. Обґрунтовано співвідношення понять підприємства і юридичної особи як суб’єкта права і первинної організаційно-правової форми. Дістала подальший розвиток теорія колективу Венедиктова. Розроблено пропозиції щодо впровадження у законодавство синдикалістської концепції внутрішньої організації державного підприємства і його участі у вертикальних відносинах та законодавчого забезпечення господарської самостійності державних підприємств.