Риторичне питання як засіб вираження непрямого спонукання в сучасній українській мові

Abstract

У статті проведений аналіз питально-риторичних висловлень, що мають спонукальне значення. Виявлено зв’язок між характером змісту цих конструкцій i певними рисами їхньої організації – як формально-граматичними, так i семантико-прагматичними. З'ясовано, що питально-риторичні висловлення виражають спонукання завдяки специфічному змісту: він апелює до загальноприйнятої в певному соціумі системи оцінок. Помітною у формуванні спонукального значення риторичних питань є роль часток хіба і невже, персуазивне значення яких своєрідно взаємодіє з оцінним і надає висловленню експресії. Саме своєрідна сполучуваність цих ознак, їх взаємозалежність i взаємодія уможливлюють вживання питально-риторичних конструкцій у нетиповій для них, вторинній функції – як спонукань.

В статье проведен анализ вопросительно-риторических предложений, выражающих побуждение. Выявлена связь между характером содержания этих конструкций и определенными особенностями их организации – как формально-грамматическими, так и семантико-прагматическими. Установлено, что вопросительно-риторические высказывания выражают побуждение благодаря специфическому смыслу: он апеллирует к принятой в определенном социуме системе оценок. Существенным для формирования побудительного значения вопросительно-риторических высказываний является наличие частиц хіба и невже, персуазивное значение которых определенным образом взаимодействует с оценочным и способствует экспрессивности высказывания. Именно своеобразное сочетание этих признаков, их взаимозависимость и взаимодействие создают условия для употребления вопросительно-риторических конструкций в нетипичной для них функции – в качестве побуждений.