Законодавчий перелік суспільних потреб у відносинах з відчуження земельних ділянок

Abstract

Аналізується перелік суспільних потреб, закріплений у ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". Зазначається, що порівняно з попереднім переліком суспільних потреб, наведеним у ч. 1 cm. 146 Земельного кодексу України, цей перелік є більш прийнятним. Однак і він викликає чимало зауважень, потребує ретельного вивчення та вдосконалення, оскільки окремі суспільні потреби в ньому не враховані, а деякі закріплені в переліку потреби мають вкрай невизначені формулювання. Доводиться, що законодавчий перелік суспільних потреб слід вважати вичерпним і таким, що не передбачає розширеного тлумачення. Але навіть за наявності вичерпного переліку суспільних потреб питання про можливість або неможливість відчуження земельних ділянок має вирішуватися в кожному випадку окремо та з обов’язковим урахуванням усіх об’єктивних обставин.

Анализируется перечень общественных потребностей, закрепленный в ч. 1 ст. 7 Закона Украины “Об отчуждении земельных участков, других объектов недвижимого имущества, размещенных на них, находящихся в частной собственности, для общественных потребностей либо по мотивам общественной необходимости”. Отмечается, что по сравнению с предыдущим перечнем общественных потребностей, приведенным в ч. 1 ст. 146 Земельного кодекса Украины, этот перечень является более приемлемым. Однако и он вызывает немало замечаний, требует тщательного изучения и совершенствования, поскольку отдельные общественные потребности в нем не учтены, а некоторые закрепленные в перечне потребности имеют крайне неопределенные формулировки. Доказывается, что законодательный перечень общественных потребностей следует считать исчерпывающим и не предусматривающим расширенного толкования. Но даже при наличии исчерпывающего перечня общественных потребностей вопрос о возможности или невозможности отчуждения земельных участков должен решаться в каждом случае отдельно и с обязательным учетом всех объективных обстоятельств.