Права людини: глобальний та цивілізаційний контексти

Abstract

У дисертації досліджується філософське та історичне підґрунтя еволюції поняття «права людини». Характеризуються концепції прав людини як з точки зору природного права, так і з точки зору позитивізму, підкреслюючи значущість правового закріплення прав людини в міжнародних документах та національному законодавстві. Зазначається, що розвиток концепції та теорії прав і свобод людини відбувався тривалий час і має особливості в різних регіонах світу. Автор розглядає еволюцію прав людини, починаючи з їх зародження у XVII-XVIII ст. до сучасних концепцій четвертого покоління прав, пов՚язаних із науково-технічним прогресом. Дослідження прав людини, що враховує історичні, соціальні, економічні та культурні аспекти, здійснюється за допомогою різних методів, включаючи діалектичний метод, правову герменевтику, метод порівняння, індуктивний та дедуктивний підходи та інші. Ці методи забезпечують достатню глибину розуміння правових текстів та соціокультурної реальності їх появи, допомагають зрозуміти еволюцію прав людини та їх взаємодію з демократичними цінностями на різних етапах історичного розвитку. У ХХІ ст. глобалізація та інформаційні процеси суттєво вплинули на сприйняття соціального середовища, а демократія залишається основною цінністю, незважаючи на проблематичність реалізації демократичних принципів на практиці. Зазначається, що у рамках європейської інтеграції Україна прагне досягти високих стандартів демократії, орієнтуючись на європейські цінності, такі як права людини, верховенство права та інші демократичні принципи. Встановлено, що сучасна цифрова епоха, що характеризується поширенням інформаційних технологій, впливає на розвиток демократії та глобальної економіки, створюючи нові можливості для громадянського суспільства та державного управління. Сучасні дослідження здебільшого акцентують увагу на цифрових правах людини, що виникають у контексті швидкого розвитку технологій. У дисертації підкреслюється значення захисту прав людини та свободи слова у сучасних умовах розвитку цифрових технологій, у тому числі в умовах інформаційних війн і криз. Обґрунтовується, що уряди окремих держав та міжнародні організації повинні забезпечити доступ до достовірної інформації та ефективно протидіяти дезінформації, що має особливе значення в умовах конфліктів, як це було продемонстровано під час агресії РФ проти України. У роботі показано, що правові системи, хоча і мають загальні риси, поділяються на підгрупи, такі як романо-германська, англосаксонська та релігійна, кожна з яких має свої особливості в захисті прав людини. Ці системи включають комплексні правові норми, які стикаються з певними викликами, такими як бюрократичні перепони та тривалі судові процеси. В Україні, де правова система є кодифікованою, удосконалення правових інститутів є актуальним для зміцнення правової держави. Судова практика в романо- германських системах важлива для забезпечення справедливості, хоча її вплив і роль у формуванні права і реалізації прав людини відрізняються від англосаксонської системи, де прецедент є головним джерелом права. Водночас релігійні правові системи, зокрема в ісламських країнах, зіткнулися з викликами гармонізації релігійних норм з міжнародними стандартами прав людини, що робить ці питання критично важливими в контексті глобальних правових трансформацій. Встановлено, що регіональні системи захисту прав людини демонструють різноманітність підходів у різних частинах світу, які ґрунтуються на історичних, культурних і політичних особливостях регіонів. Європейська система, заснована на Європейській конвенції про права людини та Європейському суді з прав людини, виконує ключову роль у захисті прав громадян країн-членів Ради Європи. Американська система захисту прав людини, що базується на Американській декларації прав і обов՚язків людини та Американській конвенції з прав людини, включає як громадянські, так і соціально-економічні права, і має унікальні інструменти правозахисту. Африканська Хартія прав людини і народів намагається врахувати специфіку континенту, включаючи права на антиколоніальну діяльність і самобутність. Арабська Хартія прав людини, хоч і має значні нововведення, стикається з критикою за обмеження прав і вплив релігійних норм. Азійсько-Тихоокеанська система, зокрема через Азійську Комісію з прав людини та ініціативи національних інституцій, відображає різноманіття правових систем і культурних контекстів. Кожна з цих систем демонструє, як регіональні особливості впливають на розвиток і реалізацію прав людини, а також важливість адаптації міжнародних стандартів до локальних умов задля забезпечення справедливості та рівності. Встановлено, що в умовах глобалізації українське суспільство стикається з численними викликами, такими як екологічні проблеми, нерівність між країнами та демографічні зміни. Глобалізація впливає на права людини, примушуючи враховувати екологічні обмеження та виклики, що виникають унаслідок економічних і технологічних змін. Зокрема, глобалізація створює нові соціально-екологічні проблеми, що загрожують якості життя в Україні; зокрема, військове вторгнення РФ значно вплинуло на демографічну ситуацію в Україні, спричинивши масову міграцію та зміни в структурі населення. Глобалізація підкреслює як міжнародну підтримку, так і вразливість країн у сучасному світі, що вимагає комплексного підходу до вирішення соціальних і екологічних проблем. Зʼясовано, що цивілізаційний підхід дозволяє проаналізувати філософсько- правові аспекти прав людини з урахуванням культурних відмінностей соціального буття різних народів, розкриваючи особливості правової дифузії різних правових систем. Стосовно розуміння прав людини цивілізаційні відмінності мають культурно-історичне підґрунтя та можуть звужувати їх універсальний характер. Культура формує ціннісні значення і впливає на сприйняття прав людини. Моделі прав людини розвивалися в контексті культурної дифузії і колонізації, з боку західних індустріальних держав. Західна правова традиція, зокрема, акцентує на індивідуальних правах і автономії особи, що протистоїть авторитарним тенденціям. На Сході права людини часто мають більше етично-духовного змісту і менш акцентуються на юридичних механізмах. Особливості прав людини в різних цивілізаційних моделях вимагають детального дослідження взаємодії між універсальними принципами і культурно-специфічними аспектами, а також їх впливу на національні правові системи. Обґрунтовується, що концепція універсальних прав людини розвивалася в контексті глобалізації, включаючи потребу захисту довкілля та прав на цифровий простір. Процеси глобалізації впливають на імплементацію прав людини в національні законодавства. Крім того, підкреслено, що важливість захисту прав людини в умовах загострення культурно-цивілізаційних конфліктів стає надзвичайно актуальною. В умовах глобалізації та культурних зіткнень такі конфлікти можуть мати як негативні, так і позитивні аспекти. Проблема конфлікту в сучасному світі відзначається багатовимірністю та складністю, що вимагає системного підходу до його розгляду. Обгрунтовано, що роль міжнародних організацій та національних правозахисних інституцій залишається ключовою у забезпеченні справедливості та миру на глобальному рівні. Однак при цьому зберігаються розбіжності між державами щодо інтерпретації та реалізації прав людини, що вимагає постійного міжнародного діалогу і співпраці. Глобалізація та зміни в міжнародному правопорядку також впливають на права людини, вимагаючи адаптації і трансформації існуючих механізмів їх захисту. У контексті конфліктів, як показує війна в Україні, наявні міжнародні механізми захисту прав людини не завжди є ефективними, що підкреслює необхідність їх удосконалення. Потреба у модернізації правової бази та інституцій є очевидною, зокрема, у розробці ефективних механізмів захисту прав людини під час війни та у відповідь на нові глобальні виклики. Показано, що, незважаючи на оптимістичні перспективи розвитку прав людини завдяки інклюзивності, цифровій трансформації та глобальному співробітництву, можливі і песимістичні сценарії в їх реалізації, включаючи політичні репресії, зростання кількості конфліктів та рівня кіберзлочинності. Доводиться, що реалізація того чи іншого сценарію залежатиме від багатьох факторів, включаючи політичну волю, міжнародну співпрацю та адаптацію до технологічних змін. Обґрунтовується, що захист прав людини залишається невід՚ємною частиною глобальної стратегії справедливості та соціального розвитку. За результатами дослідження висунуто пропозиції щодо вдосконалення механізмів захисту прав людини на національному та міжнародному рівнях, а також наголошено на важливості врахування міжцивілізаційних особливостей у глобальному дискурсі прав людини. Практичне значення отриманих результатів обумовлене сукупністю положень, які конкретизують наукову новизну. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшої розробки проблеми й визначення сутності та змісту феномена прав людини. Основні результати й висновки дисертації можуть використовуватись: для розробки стратегій правозахисної діяльності як на національному, так і на міжнародному рівнях; удосконалення національних та міжнародних механізмів захисту прав людини, розробки нових політик у цій сфері; в експертно-аналітичній роботі як теоретичний матеріал при оцінюванні та обґрунтуванні концепцій реформування правової системи; державними органами та іншими суб՚єктами соціального процесу для більш глибокого розуміння сутності прав людини та механізмів їхнього забезпечення в глобалізаційних умовах, підвищення ефективності управлінських рішень у даній сфері. Також вони сприятимуть підвищенню рівня правової свідомості та правової культури суспільства, зміцненню міжнародного співробітництва у сфері прав людини. В освітньо-виховній царині результати дослідження можуть бути інтегровані у навчальний процес і застосовані з метою поглиблення змісту й посилення практичного спрямування таких навчальних дисциплін, як «Філософія права», «Філософія прав людини», «Філософія правового виховання», «Теорія права», «Історія правових вчень»; при створенні спецкурсів для аспірантів, магістрів і студентів з проблем прав людини.