Досвід Грузії і Молдови щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність на тимчасово окупованих територіях

Abstract

Стаття присвячена вивченню законодавчого досвіду Молдови та Грузії щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність на тимчасово окупованих територіях. Республіка Молдова у 1992 р. втратила контроль над Придністровським регіоном, а Грузія у 2008 р. – над Абхазькою Автономною Республікою та Цхінвальським регіоном. Окупація з боку російської федерації має характер «активного» контролю над утвореними на цих територіях псевдо-державами «Придністровська Молдавська Республіка», «Республіка Абхазія» та «Республіка Південна Осетія». КК Молдови, не зважаючи на тривалу окупацію Придністров’я, не згадує про окуповані території, не містить у тексті поняття «колабораціонізм». Водночас, новелою є доповнення кримінального законодавства у 2023 р. терміном «антиконституційний суб’єкт», під яким розуміють владу, створену на території Молдови на порушення конституції держави і невизнану відповідно до норм міжнародних договорів. Залежно від мети співпраця громадян Молдови із цим суб’єктом дає підстави для кваліфікації як зрада батьківщині, змова проти Республіки Молдова або сепаратизм. Законодавець Грузії визнав незаконність як будь-яких органів на окупованих територіях, так і результатів їх діяльності (за деякими виключеннями). КК Грузії містить окрему главу «Порушення правового режиму окупованих територій», однак кримінальна відповідальність настає тільки у випадках порушення порядку входу (в’їзду) на окуповані території та здійснення на окупованих територіях забороненої економічної діяльності. Водночас, визначено види економічної діяльності, які дозволено здійснювати на окупованих територіях. Звертається увага на фрагментарність кримінально-правової заборони співпраці громадян з окупаційним режимом у кримінальному законодавстві Молдови і Грузії. Це пояснюється специфічним характером окупації, коли формально на територіях проголошено існування самостійних держав, які перебувають під тотальним (політичним, фінансовим, військовим) контролем з боку держави-агресора. Подібний режим окупації існував на території окремих районів Донецької і Луганської областей в Україні протягом 2014-2022рр., коли судова практика йшла шляхом застосування ст. 258-3 КК України у разі співпраці громадян України з терористичними організаціями «донецька народна республіка» та «луганська народна республіка».