Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у цивільному судочинстві

Abstract

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у цивільному судочинстві як екстраординарному і позаінстанційному виду перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у контексті міжнародних стандартів права на справедливий судовий розгляд, закріплених у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ і практиці ЄСПЛ. У роботі надано доктринальну модель теоретичної конструкції перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у цивільному судочинстві, який за своєю сутністю у структурно-функціональному вимірі характеризується як самостійне провадження цивільного судочинства. Визначено як важливий аспект реалізації основоположного принципу верховенства права, що перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами пов’язаний із необхідністю дотримання балансу між правовою визначеністю, зокрема такою її складовою, як остаточність судових рішень res judicata, і правом особи на доступ до суду у процедурах перегляду судових рішень з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб без надмірного формалізму та процесуального пуризму. Виходячи з природи перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами виокремлено дві його функції: а) загальну, яка полягає у забезпеченні реального, а не ілюзорного судового захисту із дотриманням міжнародних стандартів цивільного судочинства у ситуаціях, коли наявні істотні порушення під час первісного розгляду справи, які унеможливлюють залишення за судовим рішенням статусу res judicata; б) субсидіарну, яка полягає у виконанні міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна у світлі необхідності забезпечення restitution in integrum у випадках, коли держава допустила порушення конвенційних прав і на національному рівні необхідне вжиття заходів індивідуального характеру. Обґрунтовано, що гарантії права на справедливий судовий розгляд поширюються на провадження у справі за нововиявленими або виключними обставинами тією мірою, якою це не суперечить самій суті цього виду перегляду, тому мінімальні гарантії п. 1 ст. 6 ЄКПЛ мають застосовуватися, однак із допустимими легітимними обмеженнями таких гарантій. Виокремлено три доктринальні моделі провадження за нововиявленими або виключними обставинами: а) консолідовану; б) послідовну та в) дискреційну. Доведено, що на сучасному етапі найбільш доцільним з точки зору вимог права на справедливий судовий розгляд, а також реалізації судового кейс-менеджменту, є закріплення саме дискреційної моделі. Доведено доцільність розрізнення судової помилки в об’єктивному та суб’єктивному значенні, на підставі чого зроблено висновок, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не пов’язаний із виправленням судових помилок у суб’єктивному значенні у первісному рішенні, адже предметом судової діяльності у цьому випадку є встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і подальший перегляд судового рішення повністю або частково з урахуванням цих обставин, натомість перегляд судових рішень за виключними обставинами спрямований на виправлення судової помилки у суб’єктивному значенні, екстраординарний характер якої пов’язаний із необхідністю поновлення restitution in integrum для заявника в особливій процедурі перегляду навіть через тривалі проміжки часу. Визначено як субсидіарний, характер перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК, стосовно конвенційного механізму захисту прав, з огляду на що такий перегляд є можливим не у всіх без винятку випадках визнання ЄКПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань, а лише у тих, які вимагають вжиття заходів індивідуального характеру, не пов’язаних із присудженням справедливої сатисфакції, для відновлення restitutio in integrum. Запропоновано виокремлювати п’ять рівнів правового регулювання порядку розгляду справи при перегляді судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, а саме: а) загальні правила цивільного судочинства; б) правила спрощеного позовного провадження; в) правила суду тієї інстанції, в якому переглядається справа (суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції); г) загальні правила перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами; д) спеціальні правила перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, закріплені для такої підстави, як визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань (п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК). Виокремлено універсальну (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК) та спеціальні підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (пп. 2-3 ч. 2 ст. 423 ЦПК). На основі цього виділено систему універсальних ознак нововиявлених обставин, що притаманні усім видам нововиявлених обставин (такі обставини є юридичними фактами, з якими пов’язується виникнення, зміна чи припинення правовідносин; вони існували на момент розгляду справи судом; вони не були і не могли бути відомими заявникові під час первісного розгляду справи судом, і заявник не міг послатися на такі обставини на попередніх етапах провадження у справі; вони не були і не могли бути взяті судом до уваги при первісному розгляді справи; вони мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду; вони мають тісний зв’язок із предметом доказування у справі), та спеціальних ознак, що притаманні спеціальним нововиявленим обставинам. Запропоновано під виключними обставинами розуміти юридичні факти, які визначені цивільним процесуальним законодавством як підстави для перегляду судових рішень res judicata, які мають істотне значення для вирішення справи і підтверджені визначеними в законі актами (рішенням КСУ, рішенням ЄСПЛ, вироком суду), ухваленими після набрання законної сили первісним судовим рішенням, з якими закон пов’язує необхідність екстраординарного виду перегляду з метою перевірки законності первісного судового рішення. Надано характеристику умовам реалізації права на перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами з точки зору суб’єктів та об’єктів перегляду, строків такого перегляду, а також порядку його реалізації. З точки зору структурно-функціональної характеристики перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглянуто як: а) самостійний правозастосовний цикл; б) самостійне провадження цивільного судочинства, що за дискреційної моделі складається із трьох основних стадій, якими є: а) відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами; б) підготовка справи до розгляду; в) розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та ухвалення рішення, що включає: і) встановлення наявності або відсутності нововиявлених або виключних обставин; іі) повторний розгляд справи в межах таких обставин. Обґрунтовано окремі законодавчі зміни, спрямовані на удосконалення правового регулювання перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у цивільному судочинстві, зокрема розширення кола суб’єктів перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, встановлення меж зазначеного виду перегляду, удосконалення регулювання преклюзивних строків для підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК тощо. Сформульовані висновки та практичні рекомендації, які містить дисертація, можуть бути використані у науково-дослідній сфері (для вдосконалення розвитку сучасного стану доктрини цивільного процесуального права, а саме для подальшої розробки проблем системи перегляду судових рішень у цивільному судочинстві загалом та перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами зокрема у світлі міжнародних стандартів права на справедливий судовий розгляд), у правотворчій діяльності (для вдосконалення законодавчого регулювання процесуальної форми провадження за нововиявленими або виключними обставинами у чинному ЦПК), у правозастосовній діяльності (для вдосконалення судової практики під час перегляду судових рішень за нововиявлених або виключними обставинами), а також у навчально-методичній роботі (при викладанні та підготовці підручників, навчально-методичних посібників та методичних рекомендацій з навчальних дисциплін “Цивільний процес”, “Перегляд судових рішень у цивільному судочинстві”, “Право на справедливий судовий розгляд в цивільних справах”).