Кримінальна відповідальність за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонтрацій

Abstract

Дисертацію присвячено розробленню комплексної науково-правової характеристики кримінальної відповідальності за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (стаття 340 Кримінального кодексу України) через встановлення її загальних засад в аспекті історико-правового, міжнародно-правового та порівняльно-правового вимірів, ознак складу цього кримінального правопорушення, основних проблемних питань кваліфікації та покарання; а також розробці пропозицій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування. У першому розділі, використовуючи історико-правовий науковий метод, було наголошено, що вперше проблема криміналізації незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій набула актуального значення саме в момент розробки Кримінального кодексу України 2001 р. За часів існування Української Радянської Соціалістичної Республіки установлювалася адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення порядку організації і проведення мирного зібрання з боку його організатора, що насамперед свідчить про відсутність гарантій захисту такого конституційного права людини та громадянина й підтверджує репресивний характер законодавства того часу, самодержавність та централізовану діяльність державних органів. Розглянуто основні міжнародні документи та практику Європейського суду з прав людини щодо реалізації права на свободу мирних зібрань та здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн. Вивчення міжнародних стандартів та зарубіжного досвіду відповідної правотворчості потребує подальшого врахування з метою вдосконалення чинного кримінального законодавства. Другий розділ дисертаційної роботи присвячено характеристиці обʼєкта та об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 340 Кримінального кодексу України. Сформульовано визначення родового та видового об’єкта незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Набула подальшого розвитку висловлена в науці кримінального права позиція щодо перенесення досліджуваного складу кримінального правопорушення в розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», у зв’язку з чим аргументовано, що суспільні відносини, що охороняються нормою статті 340 КК України, не є однорідними із суспільними відносинами інших кримінальних правопорушень, передбачених розділом ХV Особливої частини Кримінального кодексу України, де наразі міститься аналізований склад кримінального правопорушення. Удосконалено визначення основного безпосереднього та додаткового факультативного об’єктів кримінального правопорушення, передбаченого статтею 340 Кримінального кодексу України, через здійснення детального аналізу структури суспільних відносин, що їх становлять, та механізму заподіяння їм шкоди. Дисертанткою запропоновано авторське визначення поняття «незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій», що стало можливим завдяки комплексному дослідженню всіх ознак об’єктивної сторони аналізованого кримінального правопорушення. Застосовуючи логіко-граматичний та догматичний методи, доведено недоцільність виключення з диспозиції статті 340 Кримінального кодексу України терміна «незаконне» у зв’язку з уперше сформульованим підходом щодо розуміння «перешкоджання» організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які не заборонені законом, у широкому та вузькому значенні. Здійснено правовий аналіз положень законодавства України, які передбачають певні випадки обмеження реалізації права на свободу мирних зібрань, з огляду на що констатовано можливість легітимного, тобто законного перешкоджання організації або проведенню мирних зібрань із боку адміністративних судів або правоохоронних органів (на прикладі встановлених повноважень органів Національної поліції). Досліджено зміст завчасного повідомлення про проведення мирного зібрання та зауважено на співвідношенні цього поняття і такого виду звернень громадян, як заява (клопотання) із виокремленням їх спільних та відмінних ознак.