Кримінальна відповідальність за домашнє насильство у формі жорстокого поводження з дітьми

Abstract

У дисертації вирішене наукове завдання, що полягає у отриманні наукових висновків щодо соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з дітьми як однієї із форм домашнього насильства; наданні кримінально-правової оцінки підставам кримінальної відповідальності за дані кримінально протиправні діяння; виробленні пропозицій з удосконалення ст. 1261 КК; формулюванні поняття жорстокого поводження з дітьми, яке запропоновано передбачити в якості окремого складу кримінального правопорушення у ч. 2 ст. 1261 КК. У першому розділі розглянуто загальні засади кримінальної відповідальності за домашнє насильство у формі жорстокого поводження з дітьми. На підставі юридичного (догматичного) методу сформульоване кримінально-правове визначення жорстокого поводження з дітьми з боку близьких осіб, під яким слід розуміти фізичне, психічне насильство або інші протиправні діяння над дитиною чи в присутності дитини над близькими їй особами, що призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної невпевненості, погіршення якості життя або заподіють чи створюють загрозу заподіяння шкоди нормальному розвитку дитини та вчиняються батьками (особами, що їх заміняють) чи іншими близькими особами незалежно від факту їх спільного проживання з дитиною. Встановлено, що поняття «жорстоке поводження» є більш широким, ніж «насильство». Використовуючи історико-правовий метод дослідження визначено передумови та наукове підґрунтя збереження кримінальної відповідальності за домашнє насильство. З урахуванням історичних, нормативно-правових, соціальних та кримінологічних факторів обґрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з дітьми в окремій нормі. За допомогою порівняльно-правового методу досліджено міжнародні стандарти та міжнародну судову практику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству у формі жорстокого поводження з дітьми. Другий розділ дисертації присвячено характеристиці об’єкта та об’єктивної сторони домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми. Встановлено, що родовим об’єктом домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми є суспільні відносини, що забезпечують життя і здоров’я особи; видовим – суспільні відносини, що забезпечують здоров’я особи. Основним безпосереднім об’єктом домашнього насильства є суспільні відносини, що забезпечують нормальний фізичний та психологічний стан особи. Через аналіз структури суспільних відносин, що складають основний безпосередній об’єкт жорстокого поводження з дітьми виявлено, що основним безпосереднім об’єктом жорстокого поводження з дітьми є суспільні відносини, що забезпечують нормальний фізичний та психологічний розвиток дитини у колі сім’ї і впливають на формування її як повноцінної особистості. Додатковим факультативним об’єктом як домашнього насильства, так і жорстокого поводження з дітьми, можуть бути честь, гідність, воля особи, сімейні, близькі відносини і т. п. У роботі запропоновано відносини власності також визнати додатковим факультативним об’єктом досліджуваних кримінальних правопорушень, проте для цього вказівку на економічне насильство з диспозиції ст. 1261 КК слід виключити, а на практиці такі випадки кваліфікувати як психологічне насильство. Зважаючи на певну подібність безпосередніх об’єктів домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми, а також враховуючи мету криміналізувати останнє в якості самостійного складу лише у випадках його вчинення з боку близьких дитині осіб, новий склад кримінального правопорушення (жорстоке поводження з дітьми) запропоновано передбачити у ч. 2 ст. 1261 КК України. При аналізі об’єктивної сторони з’ясовано, що домашнє насильство та жорстоке поводження з дітьми можуть мати як форму дії, так і бездіяльності. Уперше доведено, що термін «систематичне» є не зовсім точним як стосовно домашнього насильства, так і жорстокого поводження з дітьми, оскільки зазначені діяння можуть вчинятися безперервно протягом тривалого часу. Тому більш доцільно дану характеристику виражати у нормі статті вказівкою на «тривале» вчинення насильства. Встановлено, що у законодавстві раніше застосовувався лише термін «психічне насильство». Поняття «психологічне насильство» є порівняно новим і з’явилося у ст. 1261 КК та Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Проте «психічне насильство» являється юридичним терміном, а «психологічне насильство» містить у собі більше медичну складову. Вводити у кримінально-правовий обіг нові терміни доцільно, якщо їх значення зрозуміле і не викликає ніяких сумнівів. Плутанина з досліджуваними поняттями призводить до негативної правозастосовної практики. Тому у роботі подальшого розвитку набула пропозиція щодо заміни у ст. 1261 КК та Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміну «психологічне» на «психічне» насильство.